Повна назва музею, що відкрився в суботу, 27 червня, - „Klimahaus Bremerhaven 8° Ost". На площі в майже 12 тисяч квадратних метрів відтворено всі кліматичні зони планети, що лежать на восьмому градусі східної довготи. Тобто від Бремерхафена через Швейцарію, Сардинію, Нігер, Камерун, Антарктику, Самоа та Аляску.

Годинна подорож кліматичними зонами світу починається з приміщення-копії залізничного вокзалу Бремерхафена. Спочатку дорога веде на південь від Бремерхафена до села в швейцарському кантоні Урі – того самого, чиї гори дали назву Юрському періоду в історії Землі. Гори є і в Бремерхафенському музеї клімату, щоправда з гіпсу та бетону.

«Ми розповідаємо про сільську родину, яка живе в Альпах. Клімат визначає ритм їхнього життя. Влітку вони піднімаються разом з худобою в гори, взимку – спускаються в долину», - розповідає співробітник музею Вольфганг Гоймер. Родина про, яку йдеться, справді існує. На встановлених у залі моніторах можна подивитися інтерв’ю, в яких швейцарські селяни розповідають, як сильно їхнє життя залежить від клімату. Наприклад, про розтавання альпійських льодовиків і те, що в горах через це почастішали зсуви та обвали.

Справжні кізяки верблюдів

Наступна зупинка – Африка, Нігер. У приміщенні спека – плюс 35. Африка особливо потерпає від глобального потепління на планеті, каже Вольфганг Гоймер: «У цьому залі можна відчути справжні розміри музею. У нас тут шматок пустелі 13 на 13 метрів, точна копія нігерійського оригіналу. Тут і козячі роги, й кізяки верблюдів – усе, що можна побачити в справжній пустелі. Спека і посуха визначають життя людей у так званому Сахелі –тропічній саванні, що тягнеться мов смуга зі сходу на захід у верхній частині африканського континенту. Для багатьох це не життя, а виживання, тому дехто залишає домівку. У наступні роки вчені прогнозують, що умови життя в цій частині Африки погіршаться.

Як помирають корали

З Африки відвідувачі музею потрапляють до теплих морів. «Ласкаво просимо до Самоа, тут типовий ландшафт південного раю – пальми, море, синє небо. Але ми показуємо, що цей рай під загрозою. Тому село порожнє. Порожня й церква. Буревій зруйнував лінії електропередач. На коралах видно сліди білої смерті. Через підвищення температури морської води вони вимирають», - розповідає про експозицію Вольфганг Гоймер.

Щоб побачити, як помирають корали, треба спуститися вниз. Східці ведуть у трюм корабля, що затонув. За велетенськими скляними стінами можна побачити справжніх екзотичних риб із теплих південних морів – мурену чи рибу-їжака. Багатьох із них особисто ловив і саджав в акваріум морський біолог Лутц Фішер. «Я би хотів, щоб відвідувачі могли сказати: так я уявляю собі це в природі – в Камеруні чи на коралових рифах Самоа. Якщо відвідувач піде звідси з таким відчуттям, я задоволений», - каже Фішер.

Відчути клімат на власній шкірі

Відвідувачі музею мають відчувати зміни клімату на власній шкірі: пітніти й відбиватися від мух в Африці, мерзнути в Антарктиці й обов’язково дізнаватися щось про людей, які там живуть. Говорить виконавчий директор музею Арне Дункер: «Ідеться про те, щоб показати, як тварини й люди пристосовуються до нових кліматичних умов, і що саме клімат і погода є причинами того, що люди в Самоа живуть інакше, ніж на Алясці».

Остання експозиція – погляд у майбутнє. Яким буде клімат у 2050 році? Прогноз метеорологів з Інституту ім. Макса Планка невтішний. На Самоа підніметься рівень океану, коралові рифи буде зруйновано, а з ними зникне захист від штормів. Але людина може це, якщо не зупинити зовсім, то загальмувати, а може й пом’якшити деякі зміни. Це, як кажуть у Будинку клімату в Бремерхафені, - головна ідея музею.

Роман Гончаренко

Редактор: Тетяна Бондаренко