"У нас не залишилося ілюзій. Більшість з нас звикли до зловживань владою, до корупції маніпуляцій з боку представників політичної і економічної еліти. Залишилась лише наївна надія, що в нашому суспільстві ще збереглися "захищені зони" - наприклад, спорт. Проте це не так. Жадоба, корупція, маніпуляції і обман, як брудний слід, тягнуться крізь усі види спорту".

Цими словами починається нова книга відомого німецького журналіста Юргена Рота "Нечесна гра: як корумповані менеджери, підкупні функціонери і азартні гравці керують спортом". У вересні книга вийшла у німецькому видавництві Eichborn. Юрґена Рота вважають фахівцем з питань організованої злочинності в країнах Східної і Південної Європи, отже недивно, що чимала увага в книзі приділена ситуації в Росії і Україні. Зокрема, випадкам корупції в найпопулярнішому в цих двох країнах виді спорту - футболі.

Гра "Зеніт" - "Баварія": все куплено?

Як вважає автор, майже усіма великими футбольними клубами керують або "олігархи, або представники кримінальних структур, а в за таких умов про чесну гру говорити не доводиться". Як доказ повної підкупності футболу автор книги "Нечесна гра" наводить випадок з перемогою пітерського "Зеніту" в півфіналі Кубка УЄФА сезону 2007/08.

"1-го жовтня 2008 року іспанська поліція передала в німецьку прокуратуру інформацію, згідно з якою російська мафія маніпулювала матчем "Зеніт" - "Баварія" в півфіналі Кубку УЄФА. У ході прослуховування телефонних розмов між двома вірогідними членами мафіозного угруповання було встановлено, що "Баварії" заплатили 50 мільйонів в неназваній валюті", - пише Рот.

Користуючись відкритими джерелами, зокрема, публікаціями в іспанських, німецьких і швейцарських ЗМІ, автор змальовує процес розслідування цього випадку іспанською прокуратурою і детально розповідає про внутрішню перевірку, що була ініційована УЄФА. Рот визнає, що ні іспанські правоохоронні органи, ні Союз європейських футбольних асоціацій не знайшли доказів підкупу "Баварії".

Він також згадує, що "Баварія" звинуватила двох слідчих дисциплінарної комісії УЄФА в наклепі, і що в червні 2011 року за рішенням суду їх обох засудили до грошових штрафів. Здавалося б, на цьому можна поставити крапку і визнати: матч "Зеніт" - "Баварія" не був договірним. Проте, як в анекдоті "ложки знайшлися, а осад залишився", Юрґен Рот і надалі сумнівається, що півфінал Кубку УЄФА був чесним і звинувачує УЄФА у несумлінному розслідуванні.

"Путін домігся свого"

Іншим прикладом підкупності світового спорту, на думку Рота, є вибір країн-господарів чемпіонатів світу з футболу. "Авторське розслідування" причин вердикту ФІФА провести ЧС-2018 в Росії, а ЧС-2022 в Катарі - це фактична компіляція газетних статей. Єдиний власний інформатор Рота - це експерт з Катара, ім'я якого не розголошується. Він нібито стверджував, що ще за два тижні до засідання виконкому ФІФА в Катарі готувалися до свята у зв'язку з перемогою у виборах країни-організатора ЧС-2022.

В Юрґена Рота немає жодних сумнівів і в тому, що на рішення членів ФІФА провести чемпіонат світу 2018-го року в Росії вплинув особисто російський прем'єр Володимир Путін. "Через чотири дні після голосування у ФІФА В'ячеслав Колосков - екс-президент Російського футбольного союзу - визнав в інтерв'ю газеті "Спорт-експрес", що ще до голосування Путін сам зустрівся "як мінімум з третиною" членів виконкому ФІФА. Володимир Путін добився свого - в цьому впевнені всі, хто спостерігає за його діями, у тому числі і на спортивній ниві", - пише Юрген Рот.

Віддяка за позику

Розібравшись з Росією, автор звертається до України. Рішення УЄФА провести чемпіонат Європи з футболу в Польщі й Україні Юрґен Рот пояснює тісною дружбою "відомого українського олігарха" Григорія Суркіса з президентом УЄФА Мішелем Платіні. "У мене немає жодних доказів, що Суркіс когось підкупив. Та цього і не потрібно", - стверджує Рот в інтерв'ю Deutsche Welle.

"Замість цього Суркіс попіклувався про те, щоб члени східноєвропейських делегацій віддали на виборах президента УЄФА свої голоси за Платіні. Такою є віддяка за позику", - пише автор книги "Нечесна гра".

Корупція в спорті, поза сумнівом, існує, і боротьба з нею далеко не завжди дає бажані результати. Те, що "Нечесна гра" знову привертає увагу до проблеми, є чеснотою цієї книги. Водночас приклади автора, як і його докази, дозволяють запідозрити Рота не в бажанні поліпшити ситуацію, а в гонитві за дешевими сенсаціями.

Можливо, спроба вивести на чисту воду корумпованих спортивних менеджерів і продажних функціонерів виявилася б успішнішою, якби Рот виявив більшу самостійність у своїх розслідуваннях, а не обмежився переказом колись резонансних, а сьогодні вже неактуальних тем. Компіляція ж газетних і журнальних статей, припущення і звинувачення, що не підтверджуються безперечними доказами, підривають довіру як до автора, так і до його книги, яка навряд чи стане додатковим стимулом у боротьбі з корупцією в спорті.

Автор: Марина Барановська
Редактор: Дмитро Каневський