На цьому римському малюнку 1457 року зображено давньогрецького генія-енциклопедиста Аристотеля (384-322 роки до нашої ери). Середньовічні вчені ретельно вивчали праці та науковий доробок античних мислителів і філософів.

Астрономія та розуміння місця нашої Землі у Всесвіті було для тодішніх науковців так само важливим, як і для сьогоднішніх. Це зображення створили в Празі з 1392 по 1394 роки, тобто за більш ніж за століття до того, як Коперник довів, що планети обертаються навколо Сонця, а Земля не є центром Всесвіту.

Гутенберг винайшов друкарський верстат у середині ХV століття. А цю книгу написано 60 роками раніше. Тоді для написання чи переписування книг потрібно було кілька років. Рукописні книги вважалися предметом розкоші, тож їх багато оздоблювали та ілюстрували малюнками. У Європі та на Близькому Сході виникла ціла індустрія, котра займалася передачею знань античності.

Представлений малюнок містить написана близько 1370 року праця. На зображені - 12 майстрів-астрономів, що досліджують зоряне небо. Ці наукові авторитети походять з усіх культурних центрів тогочасного світу - як зі Сходу, так і з Заходу.

Цю астролябію виготовив мусульманський майстер близько 1029 року в Толедо. Маври захопили на початку VIII століття більшу частину Іберійського півострова, а південь півострова утримували під своїм контролем до 1492 року. За більш ніж сім століть свого перебування вони залишили багату культуру, в тому числі архітектуру та чимало відомих письмових творів.

Дуже схожа на попередню ось ця астролябія. Зображене креслення містить написаний 400 років по тому астрономічний трактат-збірник, що вийшов у Відні. На кресленні видно ексцентричні кола, за допомогою яких пояснюється екліптика та рух планет. Стрілками позначають нерухомі небесні тіла.

Науковці особливо пильно цікавилися цим природним супутником Землі. Та й не дивно, адже це - єдине небесне тіло, яке настільки близько розташоване до Землі, що за ясного неба здається, що до нього можна дотягтися рукою. Написаний та опублікований 1505 року в Лейпцигу трактат пояснює фази Місяця.

Календарі посідають центральну роль у всіх релігіях. Вони - такий собі місток між астрономічною наукою та релігійними віруваннями щодо всіх релігій. Тут природній феномен, який намагається пояснити наука, слугує для визначення свят та ритуалів. На зображенні - гебрейський молитовник, що побачив світ 1415 року в Відні. Саме тут показано другий день у новому році.

Гіппократ з Косу жив з 460 по 370 роки до нашої ери, але його поради щодо харчування та лікування були дуже авторитетними ще в Х столітті нашої ери. У цьому перекладі однієї з його праць на латинську мову йдеться про De vicus ratione, тобто дієту.

А ось - ще один переписаний трактат Гіппократа. Він побачив світ на початку XIV століття в Парижі. На цій сторінці зображено сцену з лікуванням хворих та наводиться письмове пояснення.

Довідник-порадник для хірургів та баб-повитух. Цей трактат було видано в другій половині XIV століття. Праця містить детальний опис та сцени пологів.

Наприкінці XV століття той, кому потрібно було дізнатися про те, як вирощувати і з якою метою можна застосовувати різноманітні рослини та трави, мав прочитати ось цей трактат, що побачив світ у Венеції.

Королем зображено перського вченого-енциклопедиста Авіценну, оточеного гуртом лікарів, зайнятих дискусією. Цей малюнок побачив світ наприкінці XV століття, тобто майже 600 років після смерті Авіценни. Трактат вийшов латинською мовою у Венеції та свідчить про те, що там досить жваво цікавилися вченням перського науковця.

Цей малюнок - один з найдавніших з усіх експонатів виставки у Берліні. На ньому зображено намальовані ще не початку V століття корали. Написаний грецькою мовою трактат побачив світ у Константинополі.

А тут можна побачити полювання на гадюк за допомогою напханих соломою опудал. Імовірно, що цей трактат написали близько 1220 року в Мосулі (нинішній Ірак) арабською мовою. Він містить перекладені на арабську деякі праці візантійського філософа та природознавця Іоанна Філопона.

На цьому римському малюнку 1457 року зображено давньогрецького генія-енциклопедиста Аристотеля (384-322 роки до нашої ери). Середньовічні вчені ретельно вивчали праці та науковий доробок античних мислителів і філософів.

Астрономія та розуміння місця нашої Землі у Всесвіті було для тодішніх науковців так само важливим, як і для сьогоднішніх. Це зображення створили в Празі з 1392 по 1394 роки, тобто за більш ніж за століття до того, як Коперник довів, що планети обертаються навколо Сонця, а Земля не є центром Всесвіту.

Гутенберг винайшов друкарський верстат у середині ХV століття. А цю книгу написано 60 роками раніше. Тоді для написання чи переписування книг потрібно було кілька років. Рукописні книги вважалися предметом розкоші, тож їх багато оздоблювали та ілюстрували малюнками. У Європі та на Близькому Сході виникла ціла індустрія, котра займалася передачею знань античності.

Представлений малюнок містить написана близько 1370 року праця. На зображені - 12 майстрів-астрономів, що досліджують зоряне небо. Ці наукові авторитети походять з усіх культурних центрів тогочасного світу - як зі Сходу, так і з Заходу.

Цю астролябію виготовив мусульманський майстер близько 1029 року в Толедо. Маври захопили на початку VIII століття більшу частину Іберійського півострова, а південь півострова утримували під своїм контролем до 1492 року. За більш ніж сім століть свого перебування вони залишили багату культуру, в тому числі архітектуру та чимало відомих письмових творів.

Дуже схожа на попередню ось ця астролябія. Зображене креслення містить написаний 400 років по тому астрономічний трактат-збірник, що вийшов у Відні. На кресленні видно ексцентричні кола, за допомогою яких пояснюється екліптика та рух планет. Стрілками позначають нерухомі небесні тіла.

Науковці особливо пильно цікавилися цим природним супутником Землі. Та й не дивно, адже це - єдине небесне тіло, яке настільки близько розташоване до Землі, що за ясного неба здається, що до нього можна дотягтися рукою. Написаний та опублікований 1505 року в Лейпцигу трактат пояснює фази Місяця.

Календарі посідають центральну роль у всіх релігіях. Вони - такий собі місток між астрономічною наукою та релігійними віруваннями щодо всіх релігій. Тут природній феномен, який намагається пояснити наука, слугує для визначення свят та ритуалів. На зображенні - гебрейський молитовник, що побачив світ 1415 року в Відні. Саме тут показано другий день у новому році.

Гіппократ з Косу жив з 460 по 370 роки до нашої ери, але його поради щодо харчування та лікування були дуже авторитетними ще в Х столітті нашої ери. У цьому перекладі однієї з його праць на латинську мову йдеться про De vicus ratione, тобто дієту.

А ось - ще один переписаний трактат Гіппократа. Він побачив світ на початку XIV століття в Парижі. На цій сторінці зображено сцену з лікуванням хворих та наводиться письмове пояснення.

Довідник-порадник для хірургів та баб-повитух. Цей трактат було видано в другій половині XIV століття. Праця містить детальний опис та сцени пологів.

Наприкінці XV століття той, кому потрібно було дізнатися про те, як вирощувати і з якою метою можна застосовувати різноманітні рослини та трави, мав прочитати ось цей трактат, що побачив світ у Венеції.

Королем зображено перського вченого-енциклопедиста Авіценну, оточеного гуртом лікарів, зайнятих дискусією. Цей малюнок побачив світ наприкінці XV століття, тобто майже 600 років після смерті Авіценни. Трактат вийшов латинською мовою у Венеції та свідчить про те, що там досить жваво цікавилися вченням перського науковця.

Цей малюнок - один з найдавніших з усіх експонатів виставки у Берліні. На ньому зображено намальовані ще не початку V століття корали. Написаний грецькою мовою трактат побачив світ у Константинополі.

А тут можна побачити полювання на гадюк за допомогою напханих соломою опудал. Імовірно, що цей трактат написали близько 1220 року в Мосулі (нинішній Ірак) арабською мовою. Він містить перекладені на арабську деякі праці візантійського філософа та природознавця Іоанна Філопона.

Наче величезна хвиля - будівля центральної бібліотеки Гельсінкі "Oodi" розтягнулась між вокзалом і парламентом. Фіни належать до найзавзятіших у світі користувачів бібліотек. В "Oodi", що відкрилась 2018 року, їм нудьгувати не доводиться - музичні студії, медіа-приміщення, зал з "розумними" стінами. Завдяки сенсорним моніторам можна перенестися в 3D-реальність. Сауни там звичайно теж не бракує.

Своє сучасне ім'я Бібліотека герцогині Анни-Амалії в Веймарі отримала тільки в 1991 році. До цього її 300 років називали просто "герцогською бібліотекою". Будівля з розкішною залою в стилі "рококо" стала сумновідомою у 2004 році, коли пожежа частково знищила залу. Три роки потому її відкрили після реставрації.

До Технічного університету в нідерландському Делфті варто навідатися, навіть якщо ви вже давно не маєте студентського квитка. Особливо помітно похилу і вкриту травою верхню поверхню будівлі. Улітку чимало студентів проводять тут обідню перерву. Конус посередині - заввишки 42 метри. Всередині нього облаштовано книжкову шафу заввишки понад чотири поверхи.

Британська газета The Daily Telegraph у 2013 році назвала Бібліотеку Жуаніна в португальській Коїмбрі однією з найвидовищніших у світі. Ім'я цій книгозбірні дав король Жуан V, який замовив будівництво тепершіньої університетської бібліотеки. Усі полиці в ній - із рожевого та ебенового дерева. Студентів-юристів можна вважати щасливчиками, адже книгозбірня - частина юридичного факультету.

Найвідоміша бібліотека світу згоріла близько двох тисяч років тому. До знищення Александрійської бібліотеки в ній зберігалися близько 490 тисяч сувоїв із папірусу. У 2002 році в  Александрії з'явилася нова бібліотека. Об'єкт престижу з морським краєвидом обійшовся єгипетському уряду у 220 мільйонів доларів.

Частина фондів монастирської бібліотеки в Санкт-Галлені (Швейцарія) зберігається там уже понад 1300 років. Гості можуть побачити план монастиря, який вважається найстарішим архітектурним планом у Європі. Бібліотека володіє і єгипетською мумією. Книжковий зал (на фото) вважається одним із найгарніших бібліотечних будівель світу і належить із 1983 року до Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Цю берлінську книгозбірню охрестили "мозком" через її форму. Тут зберігається безліч книг філософського факультету Вільного університету Берліна. Сама будівля швидко стала архітектурною цікавинкою. Її спроектував і відкрив у 2005 році відомий архітектор Норман Фостер.

Двоповерхова "Довга кімната" в Дубліні має 64 метри завдовжки та 12 метрів завширшки. Це частина Старої університетської бібліотеки Трініті-коледжу. Колись у приміщенні була пласка гіпсова стеля, тож воно не справляло такого враження, як нині. У 1858 році архітектору спало на думку зняти пласку стелю та збільшити її висоту круглим дубовим склепінням.

Із фондом у понад 30 мільйонів книжок, газет, журналів та інших медіа Китайська національна бібліотека належить до семи найбільших книгозбірень світу. Її побудували у 1809 році, тоді ще як "столичну бібліотеку". 1928 року перейменували на "Пекінську бібліотеку", а після заснування Китайської народної республіки - на "Бібліотеку Пекіна". У 1998 році китайська влада схвалила сучасну назву.

"Атенео" в Буенос-Айресі - не бібліотека, а книгарня, розташована в будівлі з бурхливою історією. 1919 року тут відкрили театр, у пізніх 20-х роках - переобладнали на кінотеатр. У 2000-му сюди в'їхала книжкова крамниця. У колишніх театральних ложах нині стоять зручні крісла для читання, а на сцені п'ють каву та їдять тістечка.

Виставка під назвою "Гаррі Поттер - історія магії" у Британській бібліотеці в Лондоні працюватиме до 28 лютого. У цій бібліотеці зберігаються середньовічні манускрипти, наповнені згадками про фантастичні створіння. Деякі з них нагадують магічних героїв книжок про Поттера. У музеї обіцяють, що відвідувачі виставки здійснять подорож у минуле та познайомляться з історією магії.

На виставці у Британській бібліотеці представлені експонати, присвячені різним міфічним створінням та магічним речам - від русалок до кришталевих куль, літаючої мітли та садових гномів. Також на ній можна ознайомитися з численними історичними та міфічними оповідями, які послужили моделями для багатьох персонажів книжок та фільмів про Гаррі Поттера.

Британська письменниця Джоан Роулінг видала першу книжку про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера у 1997 році. Згодом, у 2001 році, був знятий перший фільм про Поттера за мотивами цієї книжки із актором Деніелом Редкліффом у головній ролі. Заключний фільм у циклі картин про Поттера вийшов через 10 років - у 2011-му. За 20 років історія про Поттера стала підґрунтям для цілої індустрії розваг.

Тематичний парк, присвячений магічному світу Гаррі Поттера, уперше відкрився в американському місті Орландо у штаті Флорида у 2010 році. З того часу у світі відкрилося ще два подібних парки - в американському Лос-Анджелесі (на фото) та Осаці в Японії. У парках відтворені село чарівників Гоґсмід та замок Гоґвортс, а їхні організатори обіцяють, що відвідувачі на собі зможуть відчути дію магії.

У парку в Орландо працює магазин з "чарівними" речами, зокрема, знаменитими цукерками з різними смаками Bertie Botts Beans. Добре смакують далеко не усі цукерки, як і у фільмі та книжках про Поттера. Смак навіть може виявитись і зовсім огидним: земляного черв'яка, тухлого яйця, мила, трави та навіть блювоти. Але якщо пощастить, то можна отримати цукерку зі смаком вишні, дині або цукрової вати.

Вокзал King's Cross у Лондоні приховує "секретний" портал-вхід на платформу 9 ¾, де Гоґвортський експрес очікує на дітлахів, що їдуть до школи чарівників. Тим, хто хоче потрапити на платформу, треба як слід сконцентруватись та з розбігу в'їхати візком для багажу в цегляну стіну. Цей вокзал є обов'язковим для відвідування місцем у Лондоні для усіх фанів Гаррі Поттера.

Цей мальовничий міст, яким Гоґвортський експрес їде до школи магії, є справжнім. Віадук Гленфіннан розташований в шотландській області Хайленд, він був побудований у кінці ХІХ століття та є найдовшим бетонним віадуком у країні. Потяг на фотографії, однак, не є Гоґвортським експресом, а лише туристичним потягом.

Гра квідич відбувається у повітрі. Гравці літають на мітлах та намагаються закинути квафел - червоний м'яч - в одне із трьох кілець, які є воротами суперника. Водночас гравці намагаються уникнути зіткнення з бладжерами - чорними м'ячами, які літають довкола і намагаються збити гравців з мітел. У кожній команді є ловець, завдання якого - упіймати снича. Маґли грають у наземну версію гри.