Сабахудін Бараковіч розміновує території, на яких під час війни сам закладав міни, коли перебував у складі боснійської армії. Військові з сербської армії тоді були його ворогами. А зараз з деякими з них він працює спільно. "У цій роботі ми всі однакові. Коли стається нещасний випадок, серби оплакують мусульманів так само, як і навпаки. Ми їмо, п'ємо та спимо поруч", - каже Сабахудін Бараковіч, спілкуючись з DW у лісопарку Віс-Сьєді Крш у Боснії. Лише в кількох метрах від цього місця - мінні поля. Під час боснійської війни, яка тривала з 1992 до 1995 року сторони конфлікту закладали тут міни.

Серб Славіса Пеянович боровся тоді на боці сербської армії, тобто - був ворогом Бараковіча. Нині себе та Бараковіча він називає союзниками: "Ми, хто займається розміновуванням, тримаємося разом особливим чином. Ми ніби одна сім'я".

Врешті решт, міна може спричинити смерть кожного, наголошує Пеянович. "Вона не питає про вік або релігію. Тому при порведенні розмінування ми прагнемо захистити кожного, незалежно від громадянства чи віросповідання", - каже серб.

Більшість мін закладені на ділянці довжиною 1100 кілометрів та шириною чотири кілометри, яка сьогодні відділяє дві частини однієї держави Боснія і Герцоговина: однойменну Федерацію з одного боку та Республіку Сербську з іншого.

Мінні поля під водою після повеней

Розмінуванням на цій території займається організація NN Ivsa, якою керує Бараковіч. На 90 відсотків її діяльність фінансується з боку Німеччини, 10 відсотків надає місто Ґрачаніца.

"У цій місцевості дуже важливо провести розмінування, адже існує велика небезпека для наших громадян", - каже Нусрет Хеліч, мер Ґрачаніци. Від імені 45 тисяч мешканців міста він висловив особливу подяку Німеччині за допомогу у цьому.

Розмінування територій у Боснії і Герцоговині Німеччина підтримує з 1997 року. Але попри цю допомогу з-за кордону, на території країни все ще залишається ділянка розміром понад тисячу квадратних кілометрів, на якій підозрюється наявність мін. Два роки тому масштаб проблеми став особливо помітним після руйнівних повеней на мінних полях у Хорватії, Сербії та Боснії і Герцеговині.

"Найтяжче було в Іраку"

Тому попит на таких досвідчених спеціалістів з розмінування, як Сабахудін Бараковіч, дуже великий. Упродовж свого життя він займався цією діяльністю на Кубі, в Афганістані та Іраку. У Іраку, каже він, було найважче, оскільки працювати доводилось за спеки під 50 градусів. До Боснії він повернувся через те, що ситуація в Іраку загострилась і стала надто небезпечною, передусім через діяльність терористичного угруповання "Ісламська держава".

Разом з Бараковічем в Іраку працював і нині 65-річний Мехемед Хазановіч зі Зворника. Він займається розміновуваннями уже 19 років. "Я знаю, наскільки небезпечна ця робота. Я втратив уже трьох колег, - пригадує Хазановіч. - Власними руками забирав їх з мінного поля та відвозив у лікарню. Але вони не вижили". Відколи у Боснії закінчилась війна щонайменше 47 спеціалістів з розмінування загинули під час їхньої роботи, 70 отримали поранення.

Зарплата менша ніж у плиточника

Іво Пргіч, хорватський колега Хазановича і Бараковича, усвідомлює небезпеку. Але він стверджує, що йому не страшно. За його словами, міни вибухають щодня - ось за останній день аж чотири. "Молодих людей професія спеціаліста з розмінування не приваблює, вони сприймають її як надто небезпечну та напружену", - каже Мехемед Хазановіч.

Попри небезпеку оплачується робота погано: за розмінування території розміром один квадратний метр спеціалісту сплачується від 50 центів до 2 євро. "Для порівняння - плиточник отримує за таку ж площу чотири євро. Це справді сумно", - стверджує Сабахудін Бараковіч.

З часу війни у Боснії вибухнули понад 1670 мін, які забрали життя у 600 людей, з них - 240 дітей. Більше 15 відсотків мешканців невеличкої балканської країни живуть і працюють у безпосередній близькості до мінних полей. З нинішніми темпами знадобиться ще близько 40 років, поки країна повністю вивільниться від мін.