Вибори завершилися й австрійці мало не зазнали міжнародної ганьби. Новим федеральним президентом країни став не правий популіст Норберт Гофер, а ліво-ліберальний професор Александер Ван дер Беллен. У решті країн Європи багато людей та провідних політиків з партій громадянського та соціал-демократичного спрямування побоювалися, що Австрія стане першою країною, на чолі якої опиниться представник правих сил. Ван дер Беллен зумів здобути перемогу лише з невеличким відривом.

Хай там як, а для Австрії ці вибори президента стали політичним землетрусом. Виборці покарали партії, що належать до урядової коаліції,тобто соціал-демократів та консерваторів. Центристські сили взагалі зазнали цілковитого провалу. Залишилися лише кандидати з обох протилежних кінців політичного спектру й вибір між якими був радше мукою. Багато виборців проголосували за Ван дер Беллена зовсім не тому, що вважають зеленого чудовим політиком, а задля того, щоб завадити правому популістові. Крім того, ці вибори показали також наскільки сильними є позиції євроскептиків, критиків ісламу та противників міграції австрійського націонал-консервативного спектра.

Зростання правих в Австрії

Австрійська партія свободи (АПС), певна річ, скористається здобутою під час виборів хвилею підтримки в боротьбі за владу. Норберт Гофер, після поразки на виборах заявив, що якщо він не зможе стати федеральним президентом, тоді політик від АПС має в будь-якому разі здобути пост федерального канцлера, тобто глави уряду. Наступні парламентські вибори в Австрії очікуються 2018 року. Право-національна АПС, яка на сьогоднішній день є третьою за кількістю мандатів партією в парламенті, сильніше тиснутиме на широку коаліцію з соціал-демократів та Народної партії. АПС лідирує в опитуваннях. В Австрії її вважають більш-менш пристойною партією, з якою цілком можна створити коаліцію.

Соціал-демократ Крістіан Керн, який несподівано буквально напередодні президентських виборів став новим федеральним канцлером, вже незабаром відчує чималий опір. Австрійські політологи вже зараз говорять про дострокові вибори. Норберт Гофер, який впродовж минулих тижнів поводився досить стримано, але раніше підтримував тісні стосунки з правими екстремістами, пообіцяв системні зміни. На посаді президента він планував запровадити більше прямої демократії та відправити у відставку уряд, сформований широкою коаліцією з соціал-демократів і консерваторів. Але так далеко тепер не дійде. Александер Ван дер Беллен не настільки радикальний, але й він пообіцяв зміни в межах повноважень федерального президента.

Застереження для Європи

Тож інституції Європейського Союзу в Брюсселі можуть полегшено зітхнути. Принаймні зі штаб-квартири австрійського президента - помпезно-вишуканого Горбурга - не надходитиме критика. Ван дер Беллен воліє навіть більше, а не менше Європи. Він виступає за солідарну політику щодо біженців та проти перекриття кордонів. Він сам - з сім'ї мігрантів. Утім, нещодавній результат виборів у Австрії - це передишка, а не зміна курсу.

Нинішні тенденції в ЄС цілком чітко прямують в бік правого та лівого популізму, а також ренаціоналізації. До уряду Фінляндії входять праві популісти. У Польщі та Угорщині їхні представники очолюють уряд. У Словаччині та Греції серед урядовців є євроскептики. В Італії ліво-популістський рух "П'ять зірок" є третьою за чисельністю силою в парламенті країни. У Франції соціалістам та партіям громадянського спрямування дедалі більшу конкуренцію складає право-популістський "Національний фронт". Наступного року Марін Ле Пен представлятиме цю політичну силу на перегонах під час президентських виборів. У Німеччині набирає обертів націоналістична "Альтернатива для Німеччини", яка вкрай критично ставиться до міграції, ЄС та ісламу. Цей список можна продовжувати.

Політичні сили, що досі належали до правлячих партій, які виступають за ЄС, ще не знайшли жодних засобів протидії таким тенденціям. Драма в Австрії стала останнім попередженням.

Якби праві популісти перемогли в Австрії, то це б, певна річ, додало б сил кампанії за вихід Великобританії зі складу ЄС - так званому Brexit. За місяць громадяни цієї країни на референдумі голосуватимуть за долю подальшого членства Сполученого Королівства у Євросоюзі. Популісти Великобританії досягли того, про що праві та ліві екстремісти на континенті лише мріяти можуть - реально досяжної можливості вийти з ЄС, що переріс, на їхню думку, у справжнє страховисько. Утім, у Великобританії, так само як і в Австрії, все може вирішити невеличка кількість голосів. Європа змінюється, вона розпадається зсередини. Хто зможе спинити цей фатальний розвиток?