Наскільки близько в середині квітня 2018 року світ стояв від початку війни між двома ядерними супердержавами США та Росією, ми побачимо лише дещо згодом. На даний момент зрозуміло, що США, Великобританія та Франція завдали ударів тільки по тих цілях у Сирії, які пов'язані з виробництвом та зберіганням хімічної зброї. Зважаючи на відомі на тепер дані та з усією обережністю, яку дозволяє оцінка подій у Сирії, можна сказати, що цивільних жертв авіаударів практично не було.

Нова раціональність військових?

Останніми днями те, що відбувається навколо Сирії, порівнювали з Карибською кризою, коли у 1962 році відбулася конфронтація між Радянським Союзом та США. Риторично світ був (і перебуває) знову в такому ж стані - у будь-якому разі, якщо брати за основу дивні твіти Дональда Трампа та велемовні погрози російських офіцерів. Однак тоді, під час Карибської кризи, йшлося про те, щоб з обох боків зберегти першість за політиками, а не за генералами. І 56 років тому це вдалося, криза так і залишилася політичною.

Тепер же, в останні дні перед авіаударами по Сирії, з обох боків Атлантики лунали застереження, які часом нагадували мало не крики розпачу. Йшлося, про те, щоб цього разу в військових взяла гору раціональність. Раціональність та професіоналізм генералів проти повного нерозуміння та безсоромності політиків - треба мати особливий політичний гумор, щоб щось отримати від цієї ситуації.

Обережний вибір цілей

Варто нагадати, що в Сирії перебувають кілька тисяч російських військових, які підтримують сили сирійського президента Башара Асада. Два місяці тому російські найманці загинули внаслідок ударів американської авіації в Північній Сирії. Це не переросло в кризу. Міжнародна коаліція під проводом США, що веде боротьбу проти терористичного угруповання "Ісламська держава", контролює Північну Сирію. Цього разу цілі для ударів обрали так, що під обстріли не потрапили російські військові.

Здається, що американське військове керівництво та російський генштаб встановили стабільний обмін інформацією. Вже давно експерти кажуть про те, що попри нинішній конфлікт між Заходом та РФ обмін даними, в тому числі й досить таємними, між російськими та американськими військовими майже ніяк не постраждав.

Мабуть, Сирія - найбільш хаотичне місце бойових дій у історії. Раз-у-раз тут ворогують війська, що представляють країни, які або номінально ще вважаються союзниками, або є запеклими політичними ворогами. Вирішальним у війні в Сирії стали вступ Росії у протистояння на боці Асада та створення альянсу між Сирією та Іраном. І тут нічого не змінять і так звані удари західних країн у відповідь на хімічну атаку. Утім, назвати ці удари безглуздими теж не можна.

Чітке попередження

Ударами по Сирії Вашингтон, Лондон та Париж переслідують одразу дві цілі. Вони дають зрозуміти, що застосування забороненої хімічної зброї не залишиться без наслідків, а цинічне заперечення та приховування воєнних злочинів у світі не сприйматимуть, хай там хто не докладе до цього руку та хай як сильно він розкручував би свою пропагандистську машину. Крім того, західні держави не мають наміру безгучно вийти з геополітичного поля, навіть попри те, що в попередні роки їхня політика часом була хибною, нечіткою та непослідовною. Близький Схід опинився на порозі перезавантаження, і проводити його мають не лише в Москві та Тегерані. Ось таке подвійне попередження від ударів по хімічних об’єктах Асада.

І є ще один фактор, а саме те, що США діяли не самотужки, а в альянсі з Францією та Великобританією - як щодо військової єдності, так і в питанні політичної злагодженості. Тож на другому році президентства Дональда Трампа для цього суботнього ранку це, мабуть, беззаперечно добра новина.

Цей коментар виражає особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.