Кіноакадемія, яка вручає "Оскари", схоже, злякалася глобалізації і обрала таки не іноземний, а американський фільм. Хоча головними претендентами на перемогу у категорії "Найкращий фільм" оглядачі вважали фільми "Фаворитка" грецького режисера Йоргоса Лантімоса і "Рома" мексиканця Альфонсо Куарона. На двох ці режисери претендували на перемогу у дюжині номінацій.
Чи є "Оскар" світовою кінопремією? Імовірно, це запитання перед врученням золотої статуетки поставили собі члени журі. І, зрештою, дали на нього негативну відповідь. Головну відзнаку дали "Зеленій книзі", яка є типово американським фільмом, оптимально вписується у звичні для "Оскара" критерії: така собі Feel-Good-Movie - кіно гарного настрою. У "Зеленій книзі" розповідається емоційна історія, яка не залишає байдужим, гарно зіграна акторами, йдеться про актуальну для суспільства політичну тему (расизм) та ще й з позначкою "за реальними подіями".
"Оскар" - не глобальна кінопремія
І, зрештою, це американський фільм. Це розставляє все по своїх місцях. Нагадаємо: "Оскар", скільки він існує, завжди був відзнакою англомовного кіносвіту. Чого ж інакше існувала окрема номінація "найкращий неангломовний фільм"? Сам факт того, що в інших номінаціях регулярно з'являються неангломовні фільми, є непослідовним.
При цьому у багатьох виникає враження, що "Оскари" дійсно є міжнародною відзнакою. Це, звісно, додає йому ваги. Треба із заздрістю визнати - такий підхід спрацьовує! Весь світ, чимало серйозних ЗМІ підхоплюють будь-яку інформацію про "Оскари" - про номінації напередодні, про приготування до урочистостей, про скандали навколо ведучих і зірок на червоній доріжці. Не лише у США, але й в Європі.
Це вже набуває абсурдних рис. Вручення "Оскарів", перш за все урочиста вечірня церемонія, вже роздута до такого значення, що можна подумати, що тут раз на рік дають оцінку всім найважливішим суспільним темам. Безумовно, добре і зрозуміло, що і митці роблять свої акценти, що вони з великої сцени перед мільйонною аудиторією виступають проти расизму або за рівність прав, за Обаму або проти Трампа - дивлячись, що нині актуально і про що дискутують.
Але ж "Оскари" завжди були і є, перш за все, строкатим великим шоу для обраних щасливців з Голівуда і для публіки перед екранами телевізорів. Недарма вечір вручення "Оскарів" є для багатьох фірм найбільш дієвим майданчиком для розміщення реклами, для презентації суконь і прикрас на червоній доріжці. Рекламні паузи під час прямих трансляцій приносять мільйонні доходи. Трансляція шоу починається задовго до вручення премій, вже за декілька днів. Десятки камер присутні вже у той момент, коли починають розстеляти червону доріжку.
"Оскар" переоцінений з точки зору кіно і естетики
Звісно, йдеться і про фільми. Однак якщо порівняти вручення цієї кінопремії з іншими видами мистецтва: хіба сприймалася би серйозно літературна премія, яка відзначала би англомовні романи і наукову літературу, лірику і театральні п'єси і окремо від них літературне життя решти світу? Французькі і російські, італійські, іспанські та німецькі книжки у другорядній категорії? Навряд. Чи сприймалася би серйозно премія, яка у своїй основній категорії наприклад, порівнювала би роман Джонатана Франзена і Джона Грішема?
"Оскари" безнадійно переоцінені. Не гала-вечірка з трансляцією. Адже це масштабне, напрочуд професійне шоу. І не економічне значення "Оскара". Адже на фільмах, які отримують цю винагороду, можна дуже добре заробити у Голлівуді. Не дарма продюсери витрачають мільйони на рекламу напередодні конкурсу.
Але значення "Оскарів" перебільшується з точки зору естетики фільму і з точки зору його глобальної значущості. З огляду на це можна лише подякувати, що вони не обрали переможцем "Рому" або "Фаворитку", а натомість "Зелену книгу" - голлівудське кіно гарного настрою. Інакше можна було б ще й подумати, що "Оскар" таки дійсно щось говорить про світове кіно як глобальний мистецький форум.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.