Драматичну історію з призначенням директором заповідника "Херсонес Таврійський" протоієрея Сергія Халюти, на перший погляд, можна вважати вичерпаною. Міністр культури РФ Володимир Мединський, який приїхав до Севастополя, прийняв відставку священика і запропонував губернатору Сергію Меняйлові до вересня підібрати нову, очевидно, менш спірну кандидатуру. Співробітникам заповідника, здавалося б, можна перевести дух - вони перемогли, унікальний античний пам'ятник так і залишиться пам'ятником і науковою установою, а не "духовною скріпою", якою він міг би стати при директорові в рясі. Що це? Перемога здорового глузду над церковно-державним свавіллям?

Велика спокуса вважати херсонеську історію ланкою того, вже майже нескінченного ланцюга, коли церква п'ядь за п'яддю намагається відвоювати у російського суспільства життєвий простір. Нещодавно петербурзька єпархія заявила про свої претензії на Ісаакіївський собор, а до того об'єктами реституції ставали і храми, і унікальні ікони з художніх музеїв, і багато чого ще, аж до колишніх кірх і орденських замків в Калінінградській області.

Про клерикалізацію російського суспільства багато говорять і пишуть уже котрий рік поспіль, і призначення Халюти справді виглядає як чергова частина цього нескінченного серіалу про зростання церковної могутності. Але все-таки щось не так з цим призначенням і його швидким скасуванням.

Неоднозначне рішення непопулярного губернатора

Головним і єдиним ініціатором скандального кадрового рішення був севастопольський губернатор Сергій Меняйло - людина, що символізує все найнеоднозначніше в російській політиці на території Криму.

Сергія Меняйло не було серед активних учасників минулорічних подій у Криму, коли місцеві проросійські сили за підтримки тоді ще анонімних "ввічливих людей" мітингували за приєднання півострова до Росії. Меняйло - російський військово-морський відставник, що має до Криму дуже умовне відношення, зовсім недавно він претендував на пост глави Північної Осетії. Призначаючи його в Севастополь, Кремль швидше хотів показати кримчанам, що він не готовий залишати півострів в необмеженій владі місцевих політиків.

В умовах дуже неоднозначної навіть за російськими мірками правової та політичної ситуації в Криму, Меняйло швидко перетворився на живий символ нового життя кримчан, яке не дуже схоже на мрію з торішніх гасел "кримської весни".

У скандальному відео із зустрічі з працівниками херсонеського заповідника, Меняйло більше схожий на гоголівського героя, Держиморду, який впивається своєю владою. Вчені дали йому відсіч, і тепер їм здається, що вони перемогли. Але перемога тільки здається такою. Те, що єдиною офіційною особою, яка брала участь у призначенні протоієрея, виявився непопулярний і одіозний федеральний призначенець, може бути дуже поганим знаком для вчених "Херсонеса".

"Херсонес" для Путіна - сакральне місце

У перші дні скандалу радник президента Володимир Толстой назвав призначення Халюти "поспішним, недостатньо продуманим і помилковим". Однак це був чи не єдиний коментар федерального чиновника з приводу "Херсонеса Таврійського". Всі інші вирішили промовчати, не засуджуючи, але й не схвалюючи вибір губернатора Меняйла.

Це стандартна апаратна гра - спочатку на сцену виходить хтось жахливий, він кричить і лається, продавлюючи свідомо непрохідне рішення. Потім він відступає, і його змінює хтось м'який і усміхнений - та хоч той же Мединський. Він поділяє громадський гнів, він готовий до компромісу, і цей компроміс на тлі того, що пропонувалося до цього часу, здається цілком помірним кроком. Заповідник тепер буде федеральним, контролювати його буде якась піклувальна рада, про яку поки що відомо мало, зате вже точно відомо, що серед її членів буде все той же отець Сергій Халюта.

"Херсонес Таврійський" - це тільки для вчених Херсонес. А для Володимира Путіна це "священний Корсунь", священне місце, сакральність якого була однією з офіційно названих причин анексії Криму. Дуже сумнівно, що такий стратегічний об'єкт, доля якого хвилює особисто російського президента, залишать у спокої.

Духовна скріпа надовго залишиться духовної скріпою. Призначення протоієрея Халюти було просто перевіркою кордонів безконфліктного проникнення духовності на територію заповідника. Кордон позначено, в його межах влада може діяти як завгодно жорстко - будь-яке рішення виглядатиме компромісом у порівнянні з призначенням Халюти.

Автор: Олег Кашин - незалежний журналіст, працював у журналах "Русская жизнь", "Эксперт", газетах "Коммерсант", "Известия", був членом Координаційної ради російської опозиції.