Тепер ще й це - турецькі ВПС збили російській військовий літак. Так, ніби становище на кордоні із Сирією і без того не було вже достатньо заплутаним. Офіційно НАТО заступилась за свого союзника Туреччину. Не лише в Брюсселі, але й під час зустрічі президентів Франції та США у Вашингтоні підкреслювалося - Анкара має право захищати власний повітряний простір.

Загострення ситуації без потреби

Неофіційно ж Анкара, напевне, мала вислухати чимало критики. Загострення ситуації, тим більше без всякої потреби, відбувається в дуже незручний момент, а саме - коли президент Франсуа Олланд має їхати до Москви, аби відмовити очільника Кремля від його підтримки сирійського правителя Башара Асада.

Росія несе свою частку провини. Вона діє в Сирії так, як їй заманеться, не узгоджує свої військові операції із Заходом. Така поведінка створює ризики. А цього разу російському пілоту це коштувало життя.

Інцидент найвірогідніше у підсумку не матиме жодних далекосяжних наслідків. Принаймні, якщо Туреччина не буде підливати олії у вогонь, а російський президент стримає свій гнів. Від ескалації виграє, зрештою, лише так звана "Ісламська держава".

Французького лідерства не достатньо

Але місія Олланда в Москві не стане від цього простішою. Його спроба організувати щось на кшталт великої коаліції - включно із Росією та Іраном - проти ісламістів заслуговує на похвалу. Але в підсумку лише одного французького лідерства не буде достатньо. У Франції немає політичної ваги супердержави. А європейці, як завжди, нерішучі, постійно сперечаються та не хочуть витрачати гроші на оборону.

США є єдиною державою, яка достатньо могутня, аби створити союз проти печерних ісламістів. Вашингтон спроможний зараз дисциплінувати Анкару, надати Москві загального визнання, якого в Кремлі так прагнуть, натиснути на Саудівську Аравію та Емірати, аби змусити їх сісти за стіл переговорів з представниками режиму Асада хоча б на час перехідного періоду. До політичного рішення для Сирії мають бути залучені всі.

США мали б прагнути лідерства

Зрештою, США мали б стати для всіх хорошим прикладом. Вони мали б прагнути лідерства. Але чи є таке бажання у Вашингтона? В останні роки якраз тут могли виникати сумніви. Але ж міжнародні кризи на кшталт сирійської не вирішуються самі собою.