Швидкість відбудови, на якій уже на другий день після пожежі наполіг президент Франції, змушує очікувати найгіршого. Адже за відведені ним п'ять років можна із великими потугами у кращому разі відбудувати копію знищеного собору. Але для новаторства часу замало.

Та й призначення п'ятизіркового генерала на пенсії головним наглядачем за відбудовою не залишає надій на успішний розвиток всесвітньовідомого кафедрального собору у серці Парижа. Принаймні, досі вихідці з армії особливо не прославилися креативними та творчими рисами.

Очевидно, що президентові Макрону йдеться тільки про літо 2024-го: до Олімпійських ігор у французькій столиці Нотр-Дам має знову засяяти в усій красі, байдуже у скільки це обійдеться.

Кожен собор - змішання різних епох

Але чи бажаною взагалі була б точна реконструкція? Зрештою, йдеться про головну пам'ятку архітектури та культури Франції! Чи не було б краще осучаснити, тобто, додати модерні елементи? Багатьох, а можливо, навіть більшість, думки про це інстинктивно нервують. Але їм варто нагадати про те, що кожен із великих кафедральних соборів Європи є мішанкою із різних архітектурних стилів. Оскільки час будівництва у Середньовіччі розтягувався на століття, змінювалися і технічні можливості, мода та смаки. Кожен школяр розрізнить перехід від романських до готичних вікон у храмі і таким чином може визначити те, які елементи є старішими, а які новішими. А хтось обурюється вівтарями у стилі ренесансу чи бароко? Так отож. 

Нотр-Дам і до пожежі не був творінням лише середньовіччя. Майже всі скульптури на всесвітньовідомих вежах відтворили у ХІХ столітті, адже їх пошкодили у вирі Французької Революції. А оскільки не зберіглося тоді ні старих креслень, ні документації - митці творили цілком вільно. І відомий шпиль, який завалився увечері 15 квітня, теж був не середньовічним оригіналом, а творінням тодішнього провідного архітектора Ежена Віолле-ле-Дюка. Тож той, хто наполягає на "оригінальності" насправді відтворює ХІХ століття, пам'ятник епохи, що давно минула. Можна навіть сказати, що відтворює музей.

А саме цим і не має ставати кафедральний собор у серці Європи, навіть, якщо і нескінчені потоки туристів у Нотр-Дамі та в інших величних храмах, створюють таку музейну атмосферу. Кафедральні собори - у першу чергу це місця для відправлення богослужінь, місця молитви та вираження віри. Якщо віра вже стала музейною, то і церква може такою ставати. Якщо ж вона жива, то це має знайти відображення і в осучаснені форм, так само, як це і відбувалося упродовж століть.

Що робить церкву сучасною?

Той факт, що Нотр-Дам перебуває у державній власності, справ не полегшує. Але й сама церква практично не має досвіду у сучасній, стильній церковній архітектурі на тлі того, що Європа стає дедалі більш світською. А як має виглядати сучасний християнський храм?

Слід знайти баланс між легітимною турботою про захист культурних пам'яток та необхідністю створення символу живої церкви у Франції. А грошей на швидку реставрацію, як стало зрозуміло ще кілька тижнів тому, не забракне. Натомість із роздумами про те, що саме варто відбудувати, поспішати не варто. Навіть, якщо ціною цих роздумів стане те, що Нотр-Дам не буде готовим до початку Олімпійських ігор 2024 року. Та чи не є це типовим для усіх середньовічних соборів?

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.