Євросоюз завжди виходив з криз міцнішим. Лише тоді, коли тиск стає достатньо потужним, ЄС в останню хвилину знаходить компроміс. Нині такі твердження про Європейський Союз у цинічний спосіб перевіряються на достовірність. Стримуючи потік біженців та мігрантів передовсім на грецько-македонському кордоні, Австрія та балканські країни значно посилюють тиск на Грецію, щоб та, врешті, почала діяти.

Водночас жахливі кадри, на яких видно оповитих клубами сльозогінного газу, доведених до розпачу біженців, мають спонукати глав держав та урядів ЄС погодитись провести ще один перерозподіл біженців. Канцлерка Німеччини Анґела Меркель і надалі вимагає такого "європейського рішення". До 7 березня, тобто до проведення наступного саміту ЄС, слід чекати на ще більше загострення принизливої для людської гідності ситуації в Греції, що дозволить буквально вичавити якесь рішення.

Австрійський уряд волів би за допомогою жахливих кадрів відлякувати потенційний біженців та мігрантів та перешкодити у такий спосіб їхнім спробам залишити Сирію, Ірак чи Афганістан. Утім, вочевидь, забувають і відсувають на задній план той факт, що на грецькому кордоні, в Афінах, на грецьких островах чи в Пірейському порту страждають справжні люди, яких зробили фігурами у грі на політичній шаховій дошці ЄС. Це - цинічна політика, якій негайно слід покласти край.

Карати Грецію - це теж не вихід

Не можна просто перекласти проблему на Грецію. Ніхто не має права кинути Грецію напризволяще, вимагала Анґела Меркель під час свогонедільного виступу на телебаченні. Але саме це й відбувається. Ізольована в Європі канцлерка не вказала на альтернативу. Натомість міністр оброни Австрії порадив Меркель доставляти біженців одразу з Греції до Мюнхена. У такий спосіб він дав чітко зрозуміти, що прагне шантажувати її долею людей. Це - просто огидно, по-іншому не скажеш.

Що ж тоді ще має відбутися у Греції? Чи треба, щоб грецька держава цілковито впала під цим тягарем? Бікфордів шнур вже горить. Грецький прем'єр-міністр Алексіс Ципрас, своєю чергою, замість того, щоб після багатомісячного скигління нарешті спорудити достатню кількість центрів для розміщення біженців, погрожує блокувати ухвалені ЄС рішення. Гроші на побудову таких центрів у Брюсселі виділили ще влітку 2015 року. Греції просто слід було б їх використати. Так само і під час нинішньої катастрофічної ситуації: держава переважно нічого не робить і лише з перемінним успіхом спирається на приватні благодійні організації та спонтанну готовність грецьких громадян допомогти.

Утім, країнам Центральної Європи не слід постійно тицяти на Грецію пальцем. У Франції вже впродовж 15 років біженці та мігранти в Кале, а віднедавна ще й у Дюнкерку, живуть у таборах, в умовах, які не є гідними людини. Франція та Великобританія, до яких ці біженці, власне, прямували, ще й по сьогодні не знайшли відповідного рішення, й обмежуються тим, що посилюють огорожі та раз у кілька років зносять табір. Звісно, тут масштаб Кале значно менший, ніж драматична ситуація, що склалася в Греції. Але все-одно згаданий приклад лишається ганебною плямою хибно проведеної політики щодо біженців.

Людяність вимирає

Не можна чекати на наступні безплідні саміти глав держав та урядів Євросоюзу, який у цьому питанні дедалі більше втрачає свою дієздатність. Вже зараз людей треба забезпечити всім необхідним. Чи, може, треба, щоб справа дійшла до загибелі людей, доки будуть проводити цю цинічну тактику? У довгостроковій перспективі таке перекриття кордону не зможе затримати біженців у Греції. Вони шукатимуть нові шляхи - через Болгарію, Албанію, Єгипет, Лівію, Італію.

Сподівання, що Туреччина покладе край цій практиці та втримає людей від втечі до Греції - омана. Без європейської пропозиції напряму забирати біженців з Туреччини Анкара взагалі на матиме жодного стимулу вдавати з себе найголовнішого захисника кордонів ЄС.

Політиці, що здійснюється за рахунок біженців та мігрантів, чи то в Греції, чи в Македонії, чи у Франції, чи ще де-небудь в Європі слід покласти край. Верховний комісар ООН у справах біженців закидає ЄС, що той провокує гуманітарну катастрофу у Греції й сам багато в чому винний у ситуації, що склалася. До його слів, власне, нема чого додати.