Росія і Білорусь підписали 25 листопада у Москві низку угод, які продемонстрували всьому світу: для Москви поставки газу і ціни на нього є, принаймні на пострадянському просторі, не стільки бізнесом, скільки політичним інструментом. Його відкрито використовують для того, щоб вирішити ті чи інші поставлені керівництвом країни завдання. У цьому випадку їх було щонайменше два: взяти під повний контроль газотранспортну систему цієї транзитної країни і простимулювати в ній євразійські інтеграційні процеси. Інакше кажучи, сильніше прив'язати до себе Мінськ.

Москва занесла ногу над граблями

В принципі, це цілком відповідає й інтересам європейців. Якщо надалі труба, якою призначений для країн Євросоюзу газ йде Білоруссю, опиниться у руках "Газпрому", надійність поставок від цього, скоріше, зросте. Якщо на частині території колишнього Радянського Союзу формується єдиний митний і економічний простір, то це відкриває нові можливості для розширення взаємовигідного співробітництва з країнами ЄС.

Однак якщо уважніше придивитися до нинішнього нового етапу зближення Росії та Білорусі, то важко позбутися враження, що Москва занесла зараз ногу над граблями приблизно тієї самої конструкції, на які свого часу наступила єврозона у своїх відносинах з Грецією. І що історія, відповідно, може повторитися.

Основна проблема - неконкурентоспроможна економіка

Згадаймо, Грецію прийняли до єврозони буквально останньої митті перед запровадженням євро, і зробили це виключно з політичних міркувань, щоб забезпечити валютному союзу максимальну масовість. Хоча грецька економіка за своїми параметрами до членства в цьому клубі явно не дотягувала. Білорусь у союз двох сировинних гігантів Росії та Казахстану, взагалі-то, теж не дуже вписується, адже у неї зовсім інша економічна структура, а тому й інші стратегічні інтереси. Але якось незручно заявляти про інтеграційний проект, у якому менше трьох учасників.

Але головна проблема навіть не в цьому. Нинішня трагедія Греції полягає не стільки в тому, що вона набрала забагато кредитів, а в тому, що у неї неконкурентоспроможна економіка. Тому багато хто сумнівається, що навіть після того, як грекам спишуть половину боргів, вони ще коли-небудь зможуть заробити стільки грошей, щоб повернути іншу половину.

Нинішня білоруська трагедія, яка зовні виражається в обвальному падінні курсу національної валюти, теж полягає у міжнародній неконкурентоспроможності. Через це імпорт тривалий час хронічно перевищував експорт, що й довело країну до широкомасштабної девальвації.

Політики, не здатні до реформ

Ні в Греції, ні в Білорусі уряди вчасно не потурбувалися про створення сприятливих рамкових умов для розвитку бізнесу й залучення інвесторів з новітніми технологіями, в тому числі іноземних. В Афінах при владі занадто довго перебували (і значною мірою все ще перебувають) політики, які звикли задобрювати виборців популістськими заходами і не хочуть, понад те - не здатні - проводити болючі, але необхідні реформи. У вотчині Олександра Лукашенка ситуація є ще гіршою.

Замість того, щоб займатися такими складними справами, як приватизація, модернізація, демонополізація, сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу, грецькі політики вважали за краще брати гроші у борг і їх проїдати. Цим же шляхом йде нині й Білорусь. Єврооблігації вона вже розмістила, тепер отримує мільярди від Антикризового фонду ЄврАзЕс, від Китаю, Сбербанку РФ, від Росії - під будівництво у себе атомної електростанції ...

Мінськ нарощує борговий тягар

Загалом, Білорусія стрімко нарощує борговий тягар. Хочеться вірити, що у Москві це чудово розуміють і керуються тверезим розрахунком. Наприклад, розрахунком на те, що позичальникові рано чи пізно доведеться розплачуватися акціями найбільш привабливих білоруських підприємств. Тут ще дуже важливо не помилитися у справжній вартості цих активів.

Якщо ж Москва керується не стільки прагматичними міркуваннями, скільки геополітичними мріями і ностальгією за Радянським Союзом, то нинішнє щедре фінансування режиму Лукашенка вже за пару років може дуже дорого обійтися російському платникові податків. Адже кредитний рейтинг у Білорусі - "сміттєвий", а прогноз рейтингу - негативний. Навчені гірким досвідом Греції, ми тепер прекрасно знаємо, що все це означає.

Автор: Андрій Гурков, економічний оглядач Deutsche Welle / Дмитро Каневський
Редактор: Наталя Неділько