1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Венесуела на роздоріжжі

Thofern Uta Kommentarbild App
Ута Тоферн
25 січня 2019 р.

Опозиціонер Гуайдо оголосив себе президентом Венесуели. Чим закінчиться ризикована пригода, ніхто не знає, попереджає Ута Тоферн.

Демонстрація проти Ніколаса Мадуро у КаракасіФото: Reuters/C.G. Rawlins

У найбіднішій багатій країні світу нині можливо все. Друге падіння муру. "Арабська весна" з усіма можливими наслідками. Кровопролиття. Або ув'язнення сміливого молодого спікера парламенту Гуйадо і придушення демонстрацій. І повернення у болісне розчарування минулих місяців.

Хуану Гуайдо протягом кількох тижнів вдалось здійснити переворот у настроях населення, на що майже ніхто не міг розраховувати. Він дав нові сили демократично обраному парламенту, "замороженому" у часи правління Чавеса (соціаліст Уго Чавес, президент Венесуели у 1999-2013 рр. - Ред.). Йому вдалось об'єднати навколо себе розколоту венесуельську опозицію. Гуайдо знайшов підтримку навіть у частини традиційних чавістів. Він, котрий шукав діалогу з політичними опонентами ще у часи очолення ним студентського руху, видається правильною людиною для змін у країні. І згідно з конституцією він - принаймні тимчасово - є легітимним главою венесуельської держави, оскільки Ніколас Мадуро, котрий був законним президентом до початку січня цього року, переобрався на другий термін завдяки голосуванню, яке суперечило будь-яким принципам демократії.

Чи є корисною підтримка США?

При всьому цьому оголошення Гуайдо себе виконувачем обов'язків президента залишається більш ніж ризикованим кроком. Особливо демонстративна підтримка його з боку США є палицею на два кінці. Безсумнівно, США мають вагомий вплив у Латинській Америці, однак історія їхньої інтервенційної політики накладає чорну тінь на те, що відбувається. Кожна допомога з СШАдодає чавістам навколо Мадуро нових аргументів та підточує легенду про те, що бідність Венесуели є наслідком "економічної війни", яку ведуть США. І те, що Гуайдо вочевидь погодив свою акцію з США - за кілька хвилин Дональд Трамп уже твітив визнання його виконувачем обов'язків президента - не робить ситуацію менш складною.

І хоча більшість латиноамериканських держав, Канада та генеральний секретар Організації американських держав також доволі швидко офіційно підтримали крок Гуайдо, голосу головного важковика - Мексики - бракує до цього часу. Новий лівопопулістський президент Мексики Лопес Обрадор визнає главою венесуельської держави Мадуро. А Європейський Союз виступає обережно: вимагає вільних виборів і підтримує парламент Венесуели, хоча водночас офіційно не висловлює підтримку тимчасовому президентству Гуайдо.

Утім, вирішальними для продовження існування чавістського режиму є Росія та Китай. Для обох держав Венесуела є стратегічним плацдармом для поширення їхньої геополітичної влади також і на американському континенті. Обидві роками надають фінансову підтримку державному апарту в Каракасі щедрими кредитами, а велика частина гігантських венесуельських резервів нафти уже давно закладена. Нещодавно Росія навіть проводила військові навчання у Венесуелі, на які до країни залітали бойові реактивні літаки.

Як поведуться спецслужби?

Якщо зовнішньополітично США вдасться не тільки опанувати розпалювача війни, а й домовитись з Китаєм або щонайменше спробувати це зробити, є надія на мирне вирішення ситуації у Венесуелі. Однак імовірність такого сценарію низька.

Тож у найближчі години і дні все залежатиме від того, як у самій Венесуелі поведуться горезвісні colectivos - озброєні угруповання чавістів, що користуються підтримкою Мадуро, - та спецслужби. Прихильність армії не однозначна. Міністр оборони країни Падріно не виходить на публіку, але у Twitter повідомив, що армія не підтримає самопроголошеного президента і захищатиме конституцію і суверенітет Венесуели. А це не підтримка Мадуро.

Зараз у Венесуелі можливо все.

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW