Доленосні вибори - так голосування за новий Європарламент представляли, перш за все, великі партії центристського політичного спектру - завершились. Три чверті виборців-європейців, як і раніше, проголосували за проєвропейські партії. Взяття влади у Європарламенті правопопулістами залишилось нереалізованою обіцянкою, в яку вірив, власне, сам лише ватажок правих противників нинішньої Європи італійський міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні. Ліберальна демократична модель ЄС на даний час дістала перемогу, хоча і з регіональними особливостями, які змушують замислитися.

У Франції правопопулісти вдруге поспіль на виборах до Європарламенту отримали найбільшу кількість голосів. В Італії тріумфує Сальвіні. В Угорщині правопопулісти уже давно є партією влади. У Польщі вони хоч і дещо втратили, але залишаються найпотужнішою політичною силою. З різних причин гірший результат, ніж очікувалось, продемонстрували праві противники ЄС у Німеччині, Австрії, Данії, Нідерландах та Іспанії. Загалом збільшення їхньої кількості у Європарламенті тримається все ще прийнятної межі. Те, що націоналістам не вдасться об'єднатись в одну фракцію, дозволить їм заважати роботі Європарламенту, але не блокувати її.

Вага зменшилась, але сила проєвропейців залишилась

Доленосними ці вибори стали для політиків, які виступають за захист клімату. Зелена хвиля накрила частини ЄС та надала "зеленим" неочікуваного зростання. Їхня фракція, найімовірніше, буде більшою, ніж правопопулістів - а це величезний успіх. Очевидно, що демонстрації на захист клімату та школярі, які страйкували на захист довкілля, змогли мобілізувати виборців віком до 30 років - однак лише в частині регіонів Західної Європи, перш за все в Німеччині, Франції, Люксембурзі та Фінляндії. У Східній та Південній Європі "зелені" та політика у стилі шведської активістки Грети Тунберг не відіграли жодної ролі.

Доля також сильно вдарила по традиціних центристських, так званих великих партіях. Обидва блоки - християнських демократів та соціал-демократів - втратили настільки багато підтримки, наскільки її з іншого боку здобули "зелені" та ліберали. Аби організувати більшість для підтримки важливих рішень у Європейському парламенті, тепер буде недостатньо домовленостей між великими партіями. Їм знадобляться голоси щонайменше лібералів і, можливо, також "зелених". І значення це матиме уже 28 травня під час саміту ЄС. У цей день глави держав та урядів обговорюватимуть найважливіші кадрові рішення. Звична формула - лідер найбільшої групи, а саме християнських демократів, стає очільником Єврокомісії - більше не діє. Тож поганий розклад для німецького лідера фракції Європейської народної партії Манфреда Вебера (Manfred Weber).

З німецької точки зору особливо непокоїть доля соціал-демократів. Вони втратили і вперше в Німеччині отримали в межах країни менше голосів, ніж "зелені". В Європі ж загалом простежується водночас протилежний тренд: в Іспанії, Італії та Нідерландах соціал-демократи здобули гарну підтримку, що вказує, що на європейському рівні фракція не постраждає більше, ніж християнські демкорати.

Список національних особливостей можна продовжувати. В Греції лівопопулістський уряд опинився у кризі. В Австрії перемогу здобув консервативний канцлер, хоча у Відні вирішуватиметься питання про довіру йому. У Польщі знову прокинулась громадянська опозиція.

Вінегрет національних особливостей

Доленосні вибори - питання вирішене. Їхній загальний результат зветься: далі за Європу, але з фрагментованим парламентом. Більше виборців, ніж очікувалось, зробили саме такий вибір. І хоча явка у 50 відсотків - не та, якою може гордитись демократія, але, як би там не було, вона найвища за більш ніж останні 20 років. Своїм зростанням вона завдячує мобілізації виборців у набйльших членах ЄС - Німеччині, Франції, Іспанії та Польщі. Навіть у Великобританії, де ці вибори через Brexit, взагалі-то, були зайвими, участь виборців не впала до нуля, а зросла. Виборці у Сплученому Королівстві ще раз хотіли дати вихід своєму розчаруванню та віддали напрочуд багато голосів проєвропейським лібералам.

ЄС залишатиметься таким, як і був: надзвичайно кольоровим, доволі непрогнозованим, таким, що повинен кувати компорміси. Це його доля. 

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.