Впливові ізраїльські газети Maariv та Jerusalem Post написали, що, як вони дізнались із джерел в ООН, президент США Дональд Трамп хоче у п'ятницю зустрітися із держсекретарем Майком Помпео, виконувачем обов'язків міністра оборони США Патріком Шанаханом та кількома генералами. Тема: можливі "тактичні напади" на іранські атомні установки як реакція на здійснені минулого тижня напади на танкери в Оманській затоці, яка є воротами до Перської затоки.
З точки зору США, немає жодних сумнівів у тому, що за атаками стоїть Іран. І, щиро кажучи, представлені Пентагоном докази не залишають місця для якихось інших висновків, як би голосно цього не заперечував зараз Іран.
Стандартна зброя Революційної гвардії
У будь-якому разі, тип та озброєння швидкісних катерів повністю відповідає тим, які вже багато років застосовуються іранським Корпусом вартових ісламської революції. Міни, задіяні під час нападів на обидва танкери, є стандартною зброєю перських елітних військових загонів. Тож докази, які надали США, є переконливішими, ніж усе, що вони надавали перед початком війни в Іраку. Очевидно, Іран хотів продемонструвати, що його війська у стані заблокувати вхід до Перської затоки, а отже, і до арабської нафти.
Дональд Трамп не може допустити і не допустить останнього, незважаючи на те, що від атак поки що не постраждав жоден американський танкер. Попри те що президент США неодноразово обіцяв своїм виборцям більше не гратися у світового поліцейського та стояти осторонь війн на Близькому Сході, він усе одно поставить Іран на місце. Адже, мабуть, кожен американець погодиться з тим, що режимові аятоли потрібно вказати на межу, коли через подібні шпильки, а скоро, може, вже й через серйозніші воєнні акції під загрозою опиняється світову економіку.
З іншого боку, розпач іранського уряду більш ніж можна зрозуміти. Він чесно дотримувався всіх взятих на себе зобов'язань у рамках атомної угоди, що підтверджували міжнародні інстанції. Та попри це США вийшли з домовленостей. Запроваджені Америкою економічні санкції - жорсткі, від них страждає пересічне населення Ірану. Однак це не дає країні права поводитися у Перській затоці, як пірати, та знову розширяти свою атомну програму. Ця стратегія приречена на поразку, адже Тегеран серйозно ізольований в регіоні та з військової точки зору безнадійно поступається конкурентам. Крім того, США хочуть надіслати до регіону тисячу додаткових солдатів.
Обмежений військовий удар можливий у будь-яку секунду
Тож нам не треба дивуватися, якщо ми незабаром прокинемося вранці та побачимо повідомлення про те, що іранські атомні установки піддалися бомбардуванням. Американці навряд чи розпочнуть велику війну, але й "обмежений удар" спричинить значні реакції. А вони, своєю чергою, можуть викликати занепокоєння. Але ми, європейці, маємо дати зрозуміти світові та особливо Ірану: якщо Тегеран зараз же не припинить своїх провокацій, воєнної реакції не уникнути. І тоді Європа стоятиме на боці США, її арабських країн-партнерів та Ізраїлю.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.