Це була "серйозна і відкрита дискусія", заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг після зустрічі. У перекладі з дипломатичної мови це означає: ледь не дійшло до бійки. Однак це можна було передбачити заздалегідь. Адже постійний представник Росії при НАТО вдався до сталевого тону: відносини між НАТО та Росією дуже погані, позитивний порядок денний відсутній, так само, як і спільні інтереси, НАТО переключився з партнерства на політику стримування. Так звучить нова інтерпретація Москвою міжнародної ситуації, яку вона сама ж і змінила.

Рада НАТО-Росія як Стіна плачу

Поновлення роботи Ради, яка була заморожена понад два роки тому через російське вторгнення у Крим, є пробним гачком з боку Заходу. Мета - відновити діалог хоча б у мінімальному обсязі, а також додати трохи прозорості та передбачуваності у відносинах між сторонами. Крім того, йдеться про намагання уникнути "непорозумінь". Це є дружнім описом останніх провокацій російської військової авіації проти літаків та суден НАТО у північних водах. Схоже, що Володимир Путін отримує особливе задоволення від гри з вогнем.

Він використовує нагоду зустрічі у Брюсселі, передусім, як "Стіну плачу": тоном крайнього роздратування закидає Заходу протиправне розширення впливу у Східній Європі. Однак посилення там присутності військ НАТО здійснюється у відповідь на запити країн Балтії та Польщі, які відчувають, що над ними нависла загроза. І причина цього полягає знову ж таки в анексії Криму Росією. А цю деталь московська пропагандистська кампанія регулярно залишає поза увагою.

Рада НАТО-Росія надає тепер російському президенту ще один майданчик, де б він міг поливати Захід образами, наче з діжки, а також уможливлює потрапляння в заголовки ЗМІ тез світогляду Володимира Путіна. Проте водночас і НАТО має змогу надіслати те чи інше попередження Москві. Можливо, такий ритуальний обмін образами дещо послабить напруження у відносинах.

Партнерство розірвав Путін

Особливо вітає поновлення роботи Ради НАТО-Росія федеральний уряд Німеччини: там наголошують, що добре, якщо взагалі відбувається хоч якийсь обмін думками. Однак це розмова з партнером, який міцно тримає свої вуха затуленими. Путін не збирається нічого чути і лише гучно декламує свої аргументи. Захід, зі свого боку, мав би йому знову і знову нагадувати, що пратнерство розірвав саме він. Вторгнення у Крим, підтримка бойовиків на Сході України, підрив виконання мінських домовленостей та дії у Сирії демонструють, де і як господар Кремля має намір реалізувати свої політичні інтереси. І оскільки він не дозволяє зрозуміти свої кінцеві цілі, то сподівання на прозорість та передбачуваність - марні.

Майбутнє Ради НАТО-Росія вирішуватиме Москва

Дипломати переконані, що варто зберігати навіть ті формати переговорів, у яких не можна досягти сутнісних результатів, оскільки їх можна використати за нагальної потреби. Якщо дивитись з цього боку, то ідея зберігати роботу Ради НАТО-Росія виглядає вдалою.

З іншого ж боку, існує загроза, що Москва перетворить формат Ради на засіб пропаганди. Утім, НАТО не повинен дозволяти маніпулювати собою безмежно. Альянс має постійно давати зрозуміти, що певний мінімум здатності чути іншого та співпрацювати з ним є необхідним, щоб такі розмови не скочувалися до абсурдних спроб вести діалог з глухим.