"Північний потік-2" шкодить Європі ". Так називається стаття, опублікована в газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung у вівторок, 20 лютого, за підписом семи досить відомих та впливових німецьких депутатів Європарламенту та німецького Бундестагу. Вони представляють чотири партії: консервативні ХДС і ХСС, ліберальну ВДП і партію Зелені.

Суть статті - у заклику до нового уряду Німеччини, який формується, і особливо до німецьких соціал-демократів, які посилено лобіюють "Північний потік-2", зараз, коли спорудження другого газопроводу на Балтиці між Росією та Німеччиною вступає у вирішальну фазу, заради європейської солідарності все ж таки відмовитися від цього проекту.

Ключове слово статті - солідарність

"Солідарність" - ключове слово статті. Вона починається з фрази "Без солідарності Європа не просунеться вперед", нею ж і закінчується. Головний аргумент авторів проти "Північного потоку-2": цей проект "веде до політичного розколу ЄС і ставить під сумнів нашу солідарність з Польщею, нашими балтійськими сусідами, Словаччиною та Україною, а також з Данією і Швецією".

Тим самим депутати зробили ставку на, мабуть, найслабший в нинішній ситуації аргумент: вони закликають Німеччину відмовитися від економічно виграшного (у всякому разі фінансово безпрограшного) проекту тільки тому, що він не подобається деяким партнерам по ЄС, головно у Східній Європі. Іншими словами, пропонують поступитися саме тим, хто зовсім недавно, в розпал кризи з біженцями, відверто кинув Німеччину та інших західноєвропейських партнерів, демонстративно відмовившись зробити свій посильний внесок у прийом людей, які рятуються від війни.

Автори статті нагадують про цю обставину, але висновок роблять такий: тим важливіше зараз піти на поступки, щоб відродити в ЄС дух солідарності і в майбутньому мати моральне право вимагати її від інших. Однак сумніваюся, що така жертовність викличе зараз гарячу підтримку в консервативної і ділової аудиторії Frankfurter Allgemeine Zeitung і загалом у німецького суспільства.

Східна Європа проти проекту, Західна Європа у ньому бере участь

Тим більше, коли йдеться про Польщу та її можливі фінансові втрати від скорочення транзиту російського газу. Адже націоналістичний уряд цієї країни займається зараз відвертим демонтажем правової держави, пішов через це на пряму конфронтацію з Євросоюзом та ще й зажадав від Німеччини репарацій за Другу світову війну.

До того ж, не варто забувати (як це зробили автори статті!), що низка західноєвропейських членів ЄС, особливо Австрія, підтримують "Північний потік-2". Адже в спорудженні цього газопроводу та його відводу EUGAL беруть участь, разом з німецькими фірмами, компанії з Бельгії, Нідерландів і Франції.

Слабкі аргументи авторів статті

Слабким аргументом проти російського проекту видаються і сумніви авторів статті у тому, чи знадобляться Європі, що робить ставку на відновлювальну енергетику та енергоефективність, у майбутньому такі великі обсяги імпортного газу. Це ж проект російської державної компанії "Газпром" і приватних європейських фірм, вони за нього платять, вони ж і несуть фінансові ризики. Німецькому платникові податків проект нічого не коштує, а додаткова газотранспортна система "Північний потік-2" -EUGAL Німеччині не завадить.

Теза про те, що нова труба збільшить залежність Європи від газу з Росії, звучить так само малопереконливо, особливо на тлі побоювань, що Україна і Польща можуть частково або повністю втратити газовий транзит. Таким чином, йдеться не стільки про додаткові обсяги, скільки просто про новий шлях доставки колишніх кубометрів.

Ключове слово: дестабілізація України

Відтак, депутати Європарламенту та німецького Бундестагу, зробивши гучний публіцистичний демарш проти "Північного потоку-2", за розмовами про європейську солідарність фактично втратили шанс сфокусувати увагу широкої громадськості на тому, чим російський газопровід насправді небезпечний для Євросоюзу. Вони лише торкнулися цієї теми, вказавши, що якщо українська економіка втратить щорічний дохід від газового транзиту у розмірі 2 мільярдів євро, то це "стане кроком до дестабілізації України" і країна "буде більшою мірою наражатися на тиск Росії".

Ні, справа не у 2 мільярдах. Це не так вже й багато для такої великої країни, як Україна. Ключове слово: дестабілізація. "Північний потік-2" небезпечний саме цим. Адже поки російський газ тече в країни ЄС через українську територію, Кремль не зацікавлений у широкомасштабній кризі в сусідній країні, оскільки це може перервати транзит на Захід і позбавити Росію валютних доходів.

Але з того моменту, коли російський газ піде в обхід України через споруджувані нині прискореними темпами за величезні гроші газопроводи "Північний потік-2" і "Турецький потік" (які обидва мають бути готові до кінця 2019 року), Кремль зможе теоретично у будь-який момент розпочати масовану кампанію з дестабілізації сусіда.

Така теза сильно пахнула би теорією змови, якби ми не мали досвіду 2014 року, коли Москва одразу після анексії Криму почала широкомасштабну дестабілізацію на сході України і проголосила проект "Новоросія", який фактично передбачав розчленування колись братньої країни на дві частини. І якби ми щодня не дізнавалися дедалі нові й нові деталі про те, як Кремль за допомогою "фабрик тролів" намагався дестабілізувати далеку Америку. Зрозуміло, що для подібних атак на Україну у Москви (й Петербурга) незрівнянно більше можливостей.

Тож для Євросоюзу головний та найвагоміший аргумент проти нового газопроводу на Балтиці такий: цей проект суттєво підвищує гіпотетичну небезпеку розпалювання Росією внутрішньополітичних конфліктів в Україні, які для низки країн ЄС можуть, зокрема, обернутися новими потоками біженців. Берлін та Брюссель мають вирішити, чи готові вони нести цей геополітичний, стратегічний ризик. Відмова від "Північного потоку-2" стала б додатковою страховкою від "Новоросії-2".  

У своїй статті у Frankfurter Allgemeine Zeitung дипломатичні та політкоректні німецькі депутати, не бажаючи надто вже ображати Росію підозрою в агресивності, не прописали цю думку чітко та жорстко. Проте факт такої публікації свідчить про те, що опір російському проекту збільшується, зокрема, і в Німеччині.

Автор: Андрій Гурков, економічний оглядач Deutsche Welle

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle взагалі.