Поганим є той договір, в якому одна сторона виявляється переможницею, а інша - переможеною: він ненадійний. Перевагою тих угод по газу, які були досягнуті між Росією і Україною за посередництва Євросоюзу в Брюсселі в ніч на п'ятницю, 31 жовтня, полягає в тому, що вони є результатом важкого, але взаємоприйнятного, а тому життєздатного компромісу. Обидві сторони в якихось питаннях змушені були поступитись, але в інших змогли наполягти на своєму, вважає економічний оглядач DW Андрій Гурков.

Тимчасові домовленості на зимовий період

Так, Росія відстояла вимогу щодо передоплати за той газ, який протягом п'яти місяців, до кінця березня 2015 року, "Газпром" поставлятиме компанії "Нафтогаз України". Однак російському концерну довелось відмовитися від свого одвічного принципу "бери або плати", який зобов'язує партнера закуповувати заздалегідь обумовлені обсяги.

Москва домоглась також від Києва згоди на обов'язкове погашення до кінця 2014 року двома траншами боргу в розмірі 3,1 мільярда доларів. Однак величина цього боргу була визначена на основі мінімальної ціни в 268,5 доларів, на чому, в свою чергу, наполягала Україна.

Утім, ця домовленість є проміжною, вона не ставить крапку в суперечці "Газпрому" і "Нафтогазу" щодо боргів. Остаточно визначити ту ціну, на основі якої слід обраховувати боргові зобов'язання сторін, покликаний Стокгольмський арбітраж. Позови до цього суду в червні подали обидві компанії, його рішення очікується наступного року. Після цього, можливо, буде потрібно робити перерахунок.

"Газпром" повертається на втрачений український ринок

Від досягнутих компромісних домовленостей (якщо їх, звичайно, дотримуватимуться) виграють усі сторони. Україна отримає газ, якого їй бракує, щоб у теплі пережити зиму. І їй не доведеться красти його з транзитних газопроводів. Тим самим для країн Євросоюзу будуть забезпечені безперебійні поставки російського блакитного палива у необхідних обсягах. А Росія виконає свої контрактні зобов'язання і заробить належні їй гроші, а також отримає щонайменше значну частину того, що їй заборгували.

Для "Газпрому" ці гроші зовсім не зайві, особливо під час дії міжнародних санкцій, що ускладнили доступ до західних джерел фінансування. До того ж російська держкомпанія через тривалу газову суперечку з Україною на багато місяців повністю була позбавлена третього за важливістю після Євросоюзу та Туреччини закордонного ринку збуту і вже безповоротно втратила на ньому істотну частку.

Європейські платники податків не оплачуватимуть газові угоди

Тим більше, "Газпрому" важливо зараз відновити хоч якісь поставки єдиному українському клієнту - "Нафтогазу". Інакше може загостритися проблема перевиробництва газу, яка вже намітилась. Не випадково ж Росія веде зараз переговори про розірвання міждержавних угод з Туркменістаном та Узбекистаном про закупівлю центральноазійського газу.

У ході підготовки нинішнього "зимового пакету" домовленостей щодо газу і Москва, і Київ явно розраховували на те, що Євросоюз візьме участь в його фінансуванні - або живими грошима, або гарантіями. Цього не сталось. Що, однак, зовсім не означає, що ЄС згортає свою підтримку Україні. Навпаки, переказ вже обіцяних коштів навіть прискорять.

Перемога економічної доцільності

Однак безпосередньо оплачувати російсько-українські газові угоди з кишень європейських платників податків Брюссель не хоче і не може. Необхідні для цього кошти має відшукати уряд України - у тому числі шляхом скорочення бюджетних витрат і закупівель зброї, на що недвозначно вказували представники ЄС. Таким чином, досягнуті домовленості ставлять Київ перед необхідністю різко прискорити реформи, зокрема у надмірно витратній соціальній сфері, а також посилити пошук мирного вирішення конфлікту на Сході України.

Брюссельська угода стала фінальною кульмінацією п'ятирічної діяльності Ґюнтера Еттинґера на посаді єврокомісара з енергетики. У новому складі Єврокомісії представник Німеччини займає з 1 листопада вже іншу посаду. Таке перепризначення людини, яка довела свою компетентність і дипломатичний талант переговірника в сфері, що саме зараз є настільки важливою ​​для всього ЄС, видається серйозною помилкою нового глави Єврокомісії Жана-Клода Юнкера.

Для Росії та України ця кадрова зміна означає втрату посередника, який добре розібрався в заплутаному клубку їхніх двосторонніх енергетичних взаємин і завоював довіру та повагу як у Москві, так і в Києві. Його наступнику, словаку Марошу Шевчовичу, незважаючи на гарне знання російської мови, безсумнівно, знадобиться час, щоб увійти в курс справи.

Тому "Газпрому" та "Нафтогазу" слід зараз чітко виконувати досягнуті в Брюсселі домовленості, адже з новим єврокомісаром, здатним їх розсудити і примирити в разі чергового конфлікту, ще тільки потрібно буде налагодити взаєморозуміння.

Представляючи брюссельську угоду, Ґюнтер Еттинґер наголосив, що це є кроком від ескалації до деескалації в російсько-українському конфлікті. Хочеться вірити, що вона сприятиме і деескалації у відносинах між Росією та ЄС. Принаймні, в газовій сфері тристороння взаємозалежність поки є настільки значною, що буквально змушує підкорятися вимогам економічної доцільності.