Взяти, приміром, турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана. Чим довше він перебуває при владі, тим завзятіше він шаленіє. Тепер Ердоган порівнює мирну демократичну ФРН з Німеччиною часів націонал-соціалізму. Канцлека Анґела Меркель (Angela Merkel) холоднокровно відбиває ці випади. Не в перший раз.
Вона не дала себе спровокувати, коли голова правлячої партії Польщі Ярослав Качинський говорив про "німецький диктат". І жоден мускул не здригнувся на її обличчі, коли російський президент Володимир Путін називав санкції Заходу неправомірними. "Він живе у своєму власному світі", - так звучав "діагноз", який поставила йому Меркель.
Канцлерка "рада" майбутній зустрічі
Тепер Дональд Трамп. У чому тільки він ні звинувачував канцлерку за останні місяці! Американський президент заявляв, що Меркель зруйнує Німеччину, передбачав повстання на Рейні і Одері і навіть говорив, що його німецькі друзі в такому жаху від міграційної політики німецької канцлерки, що хотіли б виїхати з Європи.
Однак "лікар" - пані Меркель - може впоратися і з цим: в Берліні сухо заявили, що вона буде рада особистій зустрічі з президентом США. Напередодні візиту до Вашингтона очікування канцлерки настільки знизилися, що багато хто готовий вважати успіхом одне тільки рукостискання двох лідерів на тлі Білого дому.
Мета Меркель - утримати Вашингтон
Меркель зберігає холоднокровність і перед візитом до США. Занадто багато поставлено на карту. Торгова війна між ЄС і США виявилася б серйозним ударом для світової економіки. А ослаблення НАТО і американський ізоляціонізм поклали б край нинішньому світопорядку, і наслідки цього були б непередбачувані. Вихід США з угоди по клімату приніс би смерть і нужду в Африку. Відмова від загальних цінностей поховала б довіру до Заходу.
Можливо, Трамп з нетерпінням чекає на розпад ЄС. Тим наполегливіше Ангела Меркель захищатиме європейський проект. І вона переможе, адже одна з сильних сторін канцлерки полягає в тому, що багато хто її все ще недооцінюють.
Розумний ватажок Європи
Канцлерка теж хоче зробити світ кращим, як пафосно люблять говорити американці. Однак вона не виставляє себе напоказ. Їй не подобаються перебільшення, і вона не позиціонує себе як противник Трампа. Меркель інтегрує, а не виключає. Вона безперечний ватажок Європи, оскільки не претендує на керівну роль. Їй не властива манія величі, від неї не почуєш необдуманого слова.
Під час зустрічі політиків у Вашингтоні спостерігачі зосередяться на Дональді Трампі. Cкаже він знову що-небудь легковажне? Чи може він вести переговори без загроз? Чи гідно він представить США? Але навіть якщо американський президент скаже щось неприємне, Меркель зробить вигляд, що не розчула. Адже Трамп для неї не перший складний випадок.