Та годі вам, невже, оце так сюрприз! "Батька" - як називають Олександра Лукашенка на його батьківщині - залишиться президентом Білорусі. Понад 80 відсотків голосів - ця перемога нагадує мені про часи мого дитинства. Я, так само, як і Олександр Лукашенко, народився в Радянському Союзі. І сьогодні, 40 років потому, мені здається, наче я знову опинився в тому часі, коли комуністи так само перемагали на своїх неперевершено інсценізованих виборах з результатом більше 80 відсотків.

Доволі безлюдними вулицями Мінська рухалися так само святково прикрашені автомобілі з гучномовцями - громадян закликали іти на вибори. На державних телеканалах показували репортажі, в яких вихваляли такі собі успіхи "батьки" за двадцять один рік його правління. Ті ж самі ятки поряд з виборчими дільницями - людей заманювали знижками на товари. Концерти за участю зірок естради - подяка виборцям за те, що прийшли віддати свої голоси. Були підняті прапори. А ввечері феєрверк, ура!

Красиво, але недемократично

І наскільки красиво, святково і по-радянськи були організовані ці вибори, настільки ж вони були і недемократичними. Звісно, в боротьбі брали участь і опоненти. Аж три кандидати, які, однак, були надто слабкими. Їм навіть було дозволено виступити по телевізору, але глядачів про це широко не сповіщали, а самим кандидатам надали невигідний ефірний час. Так, в центрі Мінська зібралися декілька десятків протестувальників, однак лише на кілька годин.

Білоруське законодавство, яке дозволило проголосувати заздалегідь, без вказівки на причини, уже з 6 жовтня, за п'ять днів до офіційної дати виборів, допомогло Лукашенку набрати голоси без найменшого контролю. Тому що за таким волевиявленням не стежив жодний міжнародний спостерігач. Всі вони прибули до країни тільки 8 жовтня. Однак до цього часу вже майже 20 відсотків виборців віддали свої голоси, що вже були підраховані.

Заради справедливості треба зауважити, що й опозиція припустилася чималих промахів, не висунувши спільного кандидата і не розробивши стратегії.

Тому білоруси як і раніше залишаються зі своїм всюдисущим "батькой", вічним президентом Лукашенком. А Білорусь після цих несправедливих виборів - недемократичною державою в самому центрі Європи. Дивовижно? Зовсім ні!

Автор: Юрій Решето, керівник московського бюрок DW