Право людини на свободу вираження поглядів - не розкіш. Необмежена свобода преси - це не те, без чого в демократії можна було б обійтися, а те, що, навпаки, необхідно захищати щосили. Адже свобода слова і є основою демократії - форми державного устрою, яка надає людині максимум свободи і забезпечує найкращий захист усіх меншин. Викривати, а тим більше запобігати корупції та правопорушенням, можливо лише, якщо є можливість вільно висловлювати свою думку, критично оцінювати дії політиків і підприємців, безперешкодно проводити розслідування, так само як і оприлюднювати отриману інформацію.

Тонкий розрахунок Гітлера

У цих висновках немає нічого нового. Те, наскільки важлива незалежна журналістика, німці не в останню чергу дізналися під час тиранії Адольфа Гітлера. Прийшовши до влади, він знищив незалежну пресу: в цьому і полягав його тонкий розрахунок.

Але яке значення цей факт має нині? В першу чергу, це свідчить про те, що ми повинні продовжувати повідомляти про репресії щодо журналістів і вимагати звільнення ув'язнених колег, а також закликати до відповідальності політичних лідерів, які намагаються обмежити свободу слова. Це означає і те, що ми повинні вимагати від наших власних урядів й опозиційних партій, щоб вони чітко виступали на захист цих цінностей: як дипломатичним шляхом, так і, в разі необхідності, роблячи для цього конкретні кроки.

Зокрема, в Євросоюзі повинні визначитися, яку позицію Брюссель має зайняти щодо тих країн-членів ЄС, де продовжують обмежувати свободу преси, ухвалюють відповідні законодавчі поправки, звільняють юристів, які їх критикують, й усувають від влади політичних опонентів. У майбутньому на переговорах про вступ до Євросоюзу країнам-кандидатам потрібно чітко дати зрозуміти, що неодмінною умовою членства в ЄС є свобода преси. Занадто м'яка позиція щодо нових членів ЄС, яку Брюссель займав в останні кілька років, зараз дорого йому коштує.

При цьому те, що відбувається в Європі, не можна назвати банальним. Ситуація в таких країнах - як Польща, Угорщина та Румунія - різко загострюється. Ставлення до блогерів і незалежних громадських журналістів, які часто є одними з небагатьох незалежних джерел інформації, продовжує погіршуватися, їхньому життю в буквальному сенсі загрожує небезпека. У 2018 році у світі вже було вбито 13 блогерів і громадських журналістів - майже вдвічі більше, ніж в 2017 році.

Трамп і Путін атакують вільну пресу

Тим часом, пряме насилля проти журналістів - аж ніяк не єдина загроза, з якою стикаються представники цієї професії. Такі політики - як Дональд Трамп і Володимир Путін - зметикували, яким чином найкраще атакувати журналістику. Зокрема, ставлячи під сумнів її цінність та авторитет. Коли Трамп називає ЗМІ "брехливою ​​пресою", то президент США намагається не тільки відвернути увагу громадськості від своєї власної брехні. Це довгострокова стратегія, мета якої - підірвати довіру до найнебезпечніших критиків його адміністрації, а також послабити позиції будь-кого, хто спробує викрити його маніпуляції.

При цьому самі журналісти та ЗМІ повинні ще ретельніше перевіряти інформацію, ще критичніше оцінювати роботу своїх власних колег, а також відкрито визнавати свої помилки. Адже будь-яка свідома недбалість, штучно роздута сенсація й одностороння подача інформації підігрують тим, хто не хоче, щоб громадяни були добре поінформовані та могли сформувати свою власну незалежну думку. Тим часом, саме це і є передумовою того, щоб вибір людини справді можна було вважати демократичним.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.