Перед історичним голосуванням у Палаті громад, нижній палаті парламенту Великобританії, певно, немає такого депутата, який би не знав, що нині йдеться про справді історичне рішення. Результат цього голосування вплине на долю країни на покоління вперед: ідеться про економічне майбутнє, імідж Великобританії у світі, співжиття різних поколінь та поводження з мігрантами.
На даний момент усе виглядає на те, що прем'єрка зазнає прикрої поразки, й так і має бути. Угода про вихід Великобританії з Євросоюзу дуже далека від того, що прибічники Brexit обіцяли своїм прихильникам. Через кілька років Великобританія хоча й зможе сама обирати, кого з громадян країн ЄС пускати до країни, а кого ні, вона справді вийде зі спільних органів ЄС, але ціна, котру доведеться заплатити за Brexit, буде високою, і полягатиме вона в суттєвому сповільненні темпів економічного зростання. Про мільярдні заощадження, які обіцяли населенню прибічники Brexit і які могли піти на фінансування системи охорони здоров'я, не може бути й мови. Суверенна Великобританія після Brexit, перетворення її на країну з молочними ріками та масляними берегами залишається предметом фантазії.
Утрачений моральний компас
Тереза Мей припустилася багатьох помилок: вона довго замовчувала перед своїми громадянами економічні наслідки виходу країни з ЄС, не сказала чітко, що Великобританії не оминути компромісів з ЄС, якщо вона не хоче наприкінці березня вилетіти зі спільноти без будь-якої угоди, що спричинило б болісні проблеми для країни. Замість будувати мости і шукати діалогу з іншими партіями, вона лише поглибила наявні протиріччя: багато кого шокувало те, що вона назвала "нічийними громадянами" (citizens of nowhere) людей, які бачать себе мобільними громадянами світу, очевидно маючи на увазі британських прихильників європейської ідеї.
Спочатку її почуття обов'язку та залізна сила волі викликали повагу навіть у її противників. Але здається, що політичний запал вибив з її рук моральний компас. Вона виглядає хворою на ідею начебто історичної місії, а саме - реалізувати бажання більшості, яка на референдумі проголосувала за Brexit. При цьому зупинити безперешкодну міграцію громадян ЄС до Сполученого Королівства видається їй Святим Ґраалем. Вона вже дуже швидко після початку переговорів з Брюсселем загнала себе і власну команду, яка брала участь у переговорах, у глухий кут, провівши надто жорсткі "червоні лінії", як-то будь-якою ціною залишити спільний ринок та митний союз із ЄС.
Тепер вона безуспішно намагається переконати нижню палату парламенту, члени якої пересварилися між собою, підтримати її лінію за допомогою формули: є лише ця угода й жодної іншої. Можливі варіанти: жодної угоди або жодного Brexit. Другий референдум вона рішуче відкидає.
Другий референдум був би демократичним
При цьому референдум 23 червня 2016 року був лише відбитком моменту, а перевага прихильників Brexit зрештою виявилася несуттєвою. Ніхто тоді не розумів, що ж насправді означає Brexit. За цей час стало зрозуміло, що обіцянки прибічників Brexit не можуть бути виконані, а тому ще раз запитати виборців про їхню думку було б цілком демократичним.
Тож депутатам слід відкинути угоду, аби прокласти таким чином шлях до другого голосування. Звісно, Великобританія може вийти з ЄС, але вона зазнає при цьому відчутних економічних втрат. Народ повинен був би вирішити, чи він справді хоче Brexit за таких умов.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.