У той час як Меркель гостро критикує політику Путіна щодо України, Горбачов, для багатьох - цілком несподівано, опинився в таборі її захисників. Він ніколи не приховував, що вважає Крим частиною Росії. Вихід України та Білорусі зі складу СРСР у 1991 році він, до речі, як і Володимир Путін, вважає історичною помилкою та покладає провину за це на свого наступника Бориса Єльцина.

Примітною є і жорсткість, з якою Горбачов сьогодні критикує Захід: він наполягає на перезавантаженні відносин між Берліном та Москвою. При цьому чітко зауважує - не Путін, а саме Захід має змінити свій курс. Ще до свого візиту до Берліна Горбачов заявив: "Я абсолютно переконаний, що зараз Путін краще, ніж будь-хто інший, захищає інтереси Росії". Цікаво, що раніше Михайло Горбачов досить часто критикував Путіна. Скажімо, влітку 2013 року, коли російський президент санкціонував обшуки у офісах представництв неурядових організаціїй у РФ, Горбачов прокоментував це так: "Якщо хочеш диктатури - йди туди, де вона вже є".

У Німеччині - люблять, у Росії - зневажають

То звідки ж тоді така разюча зміна у поглядах? Ще те питання, зважаючи на факт, що Путін завжди закидав Горбачову, нібито саме той зруйнував та поховав СРСР, та вважав Михайла Сергійовича помилкою історії. І в такій оцінці Путін аж ніяк не самотній. На думку більшості росіян, Горбачов винний у розвалі СРСР, за яким вони сумують, а також у часах економічної скрути та політичного хаосу, які настали невдовзі після розпаду Радянського Союзу. На той факт, що Горбачов прийшов до влади, коли СРСР уже нагадував корабель з численними пробоїнами, зважають мало.

У цьому - трагедія Горбачова: його шанують на Заході та зневажають на батьківщині. Даний факт його дуже засмучував. При цьому Горбачов аж ніяк не хотів ліквідації Радянського Союзу - він прагнув лише перебудувати його, створити прозорі структури та відносно правову державу.

Усупереч власним принципам

Як Путін, так і Горбачов шкодують про розпад СРСР - тут їхні погляди збігалися і збігаються. Проте їхні позиції щодо країн Східної Європи, які належали до соціалістичного табору, та щодо колишніх республік СРСР, дотепер відрізнялися. Горбачов відійшов у 1988 році від доктрини Брежнєва. Це уможливило державам Варшавського договору вільний вибір шляху власного розвитку, що відтак спричинило цілу низку мирних революцій у Східній Європі. Врешті-решт, холодна війна закінчилася, а Німеччина - знову об’єдналася. Звісно, це додало Горбачову популярності на Заході, і - насамперед - у Німеччині. Популярність він зберіг і донині. Ініціатор гласності та перебудови був і залишається бажаним гостем на німецькій землі. Це проявилося в черговий раз і під час урочистостей, які останніми вихідними відбулися у Берліні.

Не може залишитись непомітним, що теперішня позиція Горбачова - солідарність з Путіним та критика Заходу, - суперечить його ж власним принципам. Та у Німеччині йому не варто через це очікувати сплеску критики на свою адресу. Надто багато чим Німеччина завдячує саме йому.