Російський орел двоглавий: одна з них дивиться у ліву сторону, інший у праву. Герб старовинний, інші народи також використовуються це зображення у державній символіці. Але лише російський двоглавий орел наочно ілюструє нинішню кризову дипломатію останніх тижнів: російський орел дивиться на Захід і на Схід. Цим він символізує країну, яка розривається між двома геополітичними полюсами.

У вівторок російський міністр закордонних справ Сергій Лавров промовляв перед депутатами Державної Думи. Він говорив про міжнародну ситуацію, становище Росії та українську кризу. Міністр здійснив дипломатичний словесний шпагат між Сходом та Заходом. Він схвалює відносини між Москвою та Пекіном. Водночас він називає зв’язки з Європейським Союзом "безальтернативними". Причому Лавров прекрасно розуміє, що саме його країна останніми місяцями доводить ці відносини до межі зриву. Тож, глава МЗС Росії стверджує, що саме Захід винен в українській кризі.

Суміш нахабної брехні і псевдо-невинності

Знову російське керівництво "умиває руки", говорить про власну невинуватість та перевертає причинно-наслідкові логічні зв’язки з ніг на голову. Президент Путін нещодавно навіть наважився озвучити, що "борці за свободу" на Донбасі "знаходять" свої танки і гаубиці. Ця суміш нахабної брехні та образу псевдо-невинності внутрішньо виводить з себе співрозмовників російської влади.

Крім того, постійне заперечення очевидного - тобто потужної підтримки сепаратистів на Сході України з боку російських військовослужбовців - неабияк нагадує політичний стиль Радянського Союзу. Скажені зовнішньополітичні маневри Москви стають зрозумілішими, якщо заглянути у минуле, адже вони нагадують жадобу до експансії у царські часи та намагання встановити свою гегемонію в радянські.

Дискомфорт і страх перед Росією

Навіть дружні до Росії країни, як, наприклад, Казахстан відчувають дискомфорт. Стурбованість викликає усвідомлення того, що, можливо, зрежисований Путіним Євразійський економічний союз врешті міг справді бути лише маневром для створення політичних васалів та здобуття домінуючих позицій в економіці. У багатьох країнах, які колись належали до складу імперії, до "червоної" або до царської, знову прокинувся певний страх перед Москвою: у Балтійських країнах, на Кавказі та у Центральній Азії.

Канцлерка Німеччини Анґела Меркель нещодавно чітко назвала очевидні політичні цілі Росії. Міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр три дні після того у Москві намагався наново знайти можливості для налагодження контакту. Схоже, політики погодили між собою такого роду "подвійну" стратегію. У Кремлі, у владному центрі під знаком двоглавого орла, Штайнмаєр застеріг від нового розколу у Європі, від нового розбрату між Сходом та Заходом.

Заходу набридло

Росія прагне позиціонувати себе у ролі третьої сили між Сходом та Заходом. Політика подвійного сенсу та насильницькі дії відверто набридли Заходу. У Росії вже ходять легенди про те, що, мовляв, країну "намагаються виштовхати і відрізати від Європи". Іноді легенди випереджають події.