20 лютого, в день, коли в Україні згадували загиблих шість років тому на Майдані, з китайського Уханю на батьківщину евакуювали 45 українців, а разом з ними - 27 іноземців. Напередодні проти їх можливого розміщення на карантин у двох містечках Західної України протестували місцеві жителі.

А у день прильоту масову акцію протесту з палаючими шинами, камінням, бійками з поліцією і Нацгвардієювлаштували жителі міста Нові Санжари на Полтавщині, де евакуйованих з Китаю і розселили на 14-денний карантин. День поминання загиблих на Майдані перетворився в Україні на день ганьби країни, свідком якої став увесь світ.

З молитвою і шинами проти коронавірусу

Україна, на відміну від інших європейських країн, дуже довго готувалася до евакуації своїх громадян з Уханю. Спершу уряд шукав кошти на авіапереліт, потім МОЗ ніяк не могло визначитися з місцем для карантину евакуйованих. Але ніхто, напевно, не міг навіть припустити, що прибулих з Китаю співвітчизників на батьківщині зустрічатимуть барикадами. Жителі Львівської та Тернопільської областей, налякані повідомленнями про китайський коронавірус, масово співали молитви, протестуючи проти можливого розміщення на карантин вивезених з Китаю співвітчизників.Лікарі одного з санаторіїв спробували навіть забарикадуватися, а один з політиків, користуючись ситуацією, заявив - ні багато, ні мало - про спробу геноциду українців. Ситуація дійшла до абсурду, коли працівники шпиталю у Винниках, що на Львівщині, дізнавшись про те, що прибулих з Уханю у них розміщувати не будуть, від радості раптом заспівали гімн України.

Масову істерію, яка здійнялася у двох містах Західної України, а потім перекинулася ще й на Полтавщину, можна пояснити кількома причинами. По-перше, повною відсутністю довіри громадян до влади, яка демонструє кричущу некомпетентність. Адже скільки б МОЗ і президент Зеленський не запевняли, що держава тримає ситуацію під контролем, ніхто в це вже не вірить. Людям дійсно страшно. І ніхто, як виявилося, не в змозі їх заспокоїти.

По-друге, напівзруйнована система охорони здоров'я країни викликає цілком зрозумілу паніку в суспільстві. Практично кожен знає: українські державні лікарні насилу справляються навіть з лікуванням елементарних захворювань. А що буде, якщо в Україну раптом дійсно прийде коронавірус, взагалі важко навіть собі уявити. І, по-третє, українці схильні піддаватися на інформаційні провокації. Більшість із них звикли до "мильних опер" і нескінченних "битв екстрасенсів" на ТБ. У результаті вони перестали критично мислити і легко піддаються маніпулюванню.

На питання, хто б міг заспокоїти українців, раптово відповіла міністерка охорони здоров'я Зоряна Скалецька. Аби припинити паніку в суспільстві, вона сама вирішила два тижні провести на карантині в Нових Санжарах - поруч з тими, хто повернувся з Уханю. Більш дурної витівки, либонь, і не вигадаєш.

Адже замість того, щоб займатися захистом України від коронавірусу на рівні міністерства, його глава братиме участь у шоу, за яким спостерігає вся країна. Це може викликати ще більшу паніку в більшості українців. Уявіть собі, коронавірус на порозі України, а міністерка охорони здоров'я - сама на двотижневому карантині. Про яку адекватність влади можна в такому разі говорити?

Уроки Нових Санжарів для України

Звичайно, можна нескінченно обурюватися бездушністю тих українців, які піддалися паніці й зустрічали евакуйованих з Уханю, немов прокажених. Так, Україна показала всьому світові, що не здатна цивілізовано вирішити питання зі своїми ж співвітчизниками, які потрапили у непросту ситуацію в Китаї.

Так, з боку виглядало просто жахливо і дико, коли каміння летіло в автобуси, де разом з дорослими були й діти, вивезені з Уханю. Так, люди мають завжди залишатися людьми. Я впевнений, що дуже скоро всім жителям Нових Санжарів, як і окремих міст Західної України, буде дуже соромно. І за себе, і за свої дії. Як нам було соромно за них 20 лютого.

Сподіваюся, що соромно буде і представникам влади, які з цієї історії теж винесуть свої уроки. Один із них - як треба правильно, дохідливо, а головне - вчасно пояснювати людям суть складних рішень. Володимир Зеленський та його команда мають нарешті зрозуміти, що публічні обіцянки президента відвезти в покарання окремим політикам евакуйованих з Уханю до елітного містечка під Києвом - Конча-Заспи - людьми сприймаються, як реальна загроза.

А бажання депутата парламенту Олександра Дубинського, одного із соратників глави держави, не допустити розміщення евакуйованих на території його виборчого округу по-справжньому лякає жителів інших регіонів.

Як відомо, у страху очі великі. Люди, що легко піддаються паніці й маніпулюванню в умовах гібридної війни, яку веде Росія проти України, перетворюються на справжню загрозу для єдності і безпеки країни. І в таких умовах ще треба подумати, кому більше потрібен карантин, - тим, хто прилетів з Уханю, або ж тим, хто каменюками зустрічав їх на батьківщині.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW .

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.