М'яч тепер на полі Міжнародного олімпійського комітету (МОК) та його президента Томаса Баха. Хоч Міжнародний спортивний арбітраж "лише" відхилив заперечення з боку Росії щодо запровадженої раніше заборони на участь російських легкоатлетів у Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро, сам вирок має далекосяжні наслідки. Адже, зрештою, судді у Лозанні підтвердили колективне покарання Росії і не призначили окремого розслідування щодо кожного випадку.

Стосується майже всіх видів спорту

Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (IAAF) подовжила дію ухваленого ще у листопаді 2015 року рішення про виключення Всеросійської федерації легкої атлетики через доведені випадки вживання допінгу з усіх змагань, що проводяться під егідою IAAF. Це означало також, що російські легкоатлети не братимуть участі в Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро. Саме рішення не суперечить наявним правилам, вирішили судді у Лозанні. Але щонайпізніше з початку тижня, відколи з'явилася нова укладена канадським професором-правником Річардом Маклареном доповідь Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA), додалися докази. Суть доказів: останніми роками в Росії майже в усіх видах спорту, а не лише в легкій атлетиці, мали місце маніпуляції з позитивними допінг-тестами. І все це робилося не лише за мовчазної згоди, а й з ініціативи російського уряду.

Дилема для президента МОКу

Якщо МОК справді серйозно ставиться до проголошеної ним же політики нульової толерантності щодо допінгу, йому нічого не залишається, як просто цілком виключити всю російську збірну з Олімпійських ігор у Ріо. Все інше було б просто колінопреклонінням перед політичною владою та стало б ударом в обличчя чесного спорту. Насамперед президентові МОКу Томасу Баху як головному опікунові олімпійської ідеї слід тепер вдатись до дій. Адже йдеться ні про що інше, як про репутацію спорту як такого. Якщо МОК нині не втрутиться, це можна було б прирівняти до визнання, що олімпійські ідеали вже остаточно викинуті на смітник.

Єдині стандарти для всіх

Зрозуміло одне - виключення Росії з Олімпійських ігор може бути лише початком. За такими ж підходами треба судити й інші країни. Водночас боротьба проти допінгу не може надалі залежати виключно від журналістських розслідувань. Сам спорт має забезпечити WADA та національні антидопінгові агентства фінансами, особовим складом та необхідним спортивно-політичними ресурсами, аби ті могли ефективно протидіяти спортивному шахрайству без жодних застережень.