Уся Європа пильно спостерігає та сподівається на те, що британці залишаться в складі Євросоюзу, що референдум щодо подальшого членства Сполученого Королівства в ЄС мине без негативних наслідків. Та чи справді вся Європа? Певна річ, що ні. Супротивники, євроскептики, ті, хто вороже налаштований відносно європейського клубу - всі вони очікують, що Великобританія таки проголосує за вихід. Адже якщо британці вирішать вийти зі складу ЄС, то це, звісно, матиме сигнальний ефект як для євроскептично налаштованих урядів, так і передовсім для скептичних щодо ЄС партій, як-то "Національний фронт" Марін Ле Пен у Франції чи "Партія свободи", яку очолює Герт Вілдерс, у Нідерландах.

Тут доречно звернути увагу ось на що: в обох згаданих країнах, що, власне, належали до країн-засновниць Європейської економічної спільноти, населення відхилило на референдумах першу редакцію конституції Євросоюзу. І є велика ймовірність того, що обидві партії спробували б тоді так само провести в своїх країнах референдуми щодо членства в Європейському Союзі. А результат цих можливих референдумів - більш ніж непевний.

Реформи ЄС конче потрібні

Отже, сподівається не вся, а майже вся Європа. А точніше кажучи, наділена здоровим глуздом Європа. Хоч ця Європа й знає, що навіть якщо Великобританія й залишиться членом ЄС, Євросоюзу конче потрібні реформи. Відповіддю на британське "залишаємось" спочатку стане полегшене зітхання. Але тоді ЄС слід серйозно взятися за те, щоб обдумати можливість подолання почасти відразливої недовіри до "тих, хто в Брюсселі". Сенс та користь від ЄС треба знову зробити зрозумілішими.

На відчуття, що європейський політичний клас діє тепер як відособлена еліта, не слід більше відповідати звичною ритуальною риторикою на кшталт: "Нині такі часи, що потрібно ще більше Європи". Саме навпаки - слід серйозно звернути увагу на небезпідставну критику недоліків у Євросоюзі та в Брюсселі - критику обставин у Європейській Комісії, Європарламенті та в Європейській Раді. Євросоюзу потрібна реформа, яка надасть громадянам нове почуття спільної єдності.

Є багато об’єктивних та економічних причин, чому для Великобританії краще залишитися в складі ЄС. Так само є не менше об'єктивних та економічних причин, чому для ЄС краще, коли Великобританія залишиться серед його членів. На світовій політичній арені Великобританія без ЄС та ЄС без Великобританії відіграватимуть у кращому разі другорядні ролі. Без сумніву, без британського впливу ЄС став би менш прагматичним, менш ліберальним, менш відкритим до світу та мав би меншу віру в ринкову економіку, ніж це має місце зараз. А Німеччина, мабуть, втратить свого найважливішого партнера, коли йдеться про роль ЄС не лише як машини з розподілу грошових потоків.

Політична дурість

Чим би не завершився референдум, вже зараз зрозуміло одне, а саме те, що прем'єр Великобританії Кемерон погодився й пішов на референдум винятково з внутрішньопартійних мотивів - аби заспокоїти скептиків у лавах своєї Консервативної партії. І таким своїм кроком він затягнув ЄС у доленосну кризу. Цим він викликав саме тих євроскептичних духів, яких, власне хотів спекатись. Долю своєї країни та всього ЄС він передав у руки безглуздого та цілком непотрібного референдуму.

І навіть якщо британці проголосують так прагматично та раціонально, як на це сподіваються у багатьох країнах ЄС, Кемерон спричинив розкол в своїй країні. А основоположні підмурки ЄС він піддав критичному навантаженню. Тож у політичному плані рішення вдатися до референдуму було політичною дурістю. А вкрай емоційний перебіг подій минулого тижня, аж до вбивства депутатки парламенту від Лейбористської партії Джо Кокс, лише підкреслив те, що такі складні питання мають вирішуватись у парламенті, а не на всенародному голосуванні.