Президент США Дональд Трамп обрушився з критикою на федерального суддю, який заблокував його антиміграційний указ. І хоча це насторожує, хороша новина в тому, що система стримувань і противаг, схоже, працює.
Реклама
Навіть президент найсильнішої країни світу не може чинити так, як йому заманеться. Це стало для нього складним уроком. Хоча усвідомити межі своїх повноважень він міг і раніше. У відповідь на його президентські укази "зустрічний вітер" вже дув з боку працівників Служби національних парків США, спецслужб, держдепартаменту, міністерства юстиції та інших відомств.
І навіть, якщо деякі з цих службовців належать до Демократичної партії і керувалися політичними міркуваннями, - це далеко не всі. Для більшості державних службовців цілком звичним є працювати під керівництвом як демократів, так і республіканців.
Нечіткі "попереджувальні знаки"
І все ж дещо нечіткі "попереджувальні знаки" президент без політичного досвіду розпізнати не зумів. Може тому Трамп виглядав настільки заскоченим, коли суди окремих штатів призупинили дію недбало виписаний і нашвидкуруч прийнятий антиміграційний декрет. Ще гіршим для Трампа стало рішення Федерального суду, який заблокував цей декрет вже на національному рівні.
Тепер Трампу варто готуватися до тривалої судової суперечки щодо його антиміграційного указу, яка може дійти до розгляду у Верховному суді США. Це означає, що крапку в справі не буде поставлено ще довго. І щоб не було сумнівів: у підсумку суд ще може стати на бік Трампа, адже як президент він, звичайно, має повноваження на посилення міграційних обмежень.
Але те, як був виданий цей декрет із загальною забороною в'їзду для громадян сімох переважно мусульманських країн, його правове обґрунтування та поспішне впровадження, яке зашкодило багатьом людям, що вже мали дозвіл на легальний в'їзд до США, буквально благає про розгляд у суді.
Межі повноважень
Дуже непокоїть те, що Трамп через Twitter став ображати особу, що винесла рішення про призупинення його контроверсійного антиміграційного декрету - федерального суддю, призначеного президентом-республіканцем Джорджем Бушем. Трамп назвав його "так званим" суддею та заздалегідь поклав на нього відповідальність за можливий терористичний акт у майбутньому.
Такі заяви Трампа можуть бути не лише сприйняті в ключі того, що президент США ставить під сумнів юридичні повноваження федерального судді, але їх можна інтерпретувати і як ознаку того, що президентові не до вподоби розділення владних гілок, прописане в конституції США.
Звісно, образи Трампа на адресу федерального судді не стали несподіванкою: це, фактично, продовження його поведінки під час президентської кампанії, коли він вже ставив під сумнів неупередженість федерального судді через його мексиканське походження.
І все ж є різниця між тим, коли кандидат у президенти атакує федерального суддю, залученого до розгляду справи, що стосується його бізнес-інтересів, та чинним президентом, який іде в атаку на федерального суддю, що призупиняє дію його указу. Саме тому було б украй важливим, якби віце-президент США Майк Пенс чітко заявив, що федеральний уряд виконуватиме рішення суду, навіть якщо адміністрація президента і надалі готова до відстоювання своєї позиції у юридичному полі.
Стара система стримувань і противаг, схоже, працює, і нова адміністрація її приймає. І в цьому безсумнівно хороша новина - навіть, якщо головному герою досі важко прийняти те, що його сила має свої межі.
Заяви Трампа про загрозу іммігрантів-мусульман - міф чи правда? (02.02.2017)
01:31
Які насправді владні повноваження у президента США
Господар Білого дому - найсильніша людина світу. Принаймні так вважають. Насправді ж все не так однозначно: повноваження американського президента теж мають свої обмеження.
Фото: Klaus Aßmann
Згідно з конституцією...
Президента обирають на 4 роки і він не може залишатися при владі довше за два строки. Він - глава держави й уряду, який заправляє усім державним апаратом, що налічує близько 4 мільйонів працівників, і відповідає за виконання ухвалених Конгресом законодавчих актів. Конституція наділяє його і "силою визнання" - президент може без згоди Конгресу приймати послів, визнаючи державність їхніх країн.
Фото: Klaus Aßmann
Система стримувань і противаг
Конституцією США передбачений принцип розподілу трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової. Така система покликана врівноважити усі владні інститути, не надаючи переваги жодному з них. Президент має право помилування громадян, а також призначає федеральних суддів, але лише за згодою Сенату. За цим же принципом він призначає міністрів та послів.
Фото: Klaus Aßmann
Сила звернення "Про становище в країні"
Президент мусить звітувати перед Конгресом про ситуацію в державі. Саме це він і робить у своєму зверненні "State of the Union" (Про становище в країні), під час якого він не може виступати із законодавчими ініціативами, але вільний озвучувати ті чи інші теми й пропозиції. Таким чином він може тиснути на Конгрес за допомогою уваги громадськості. Інших засобів тиску він не має.
Фото: Klaus Aßmann
Він може просто сказати "ні"
Президент може заветувати законопроект, повернувши його в Конгрес без власного автографа. Подолати президентське вето можна лише двома третинами голосів обох палат Конгресу. За даними Сенату, в історії США з 1500 випадків накладання вето, подолати його вдалося лише 111 разів. Це лише сім відсотків від загальної кількості.
Фото: Klaus Aßmann
"Сірі зони" законодавства
Конституція та постанови Верховного суду США не дуже чітко визначають межі президентських повноважень. Ці прогалини уможливили появу другого типу президентського вето - "кишенькового вето". За певних обставин, президент може "покласти" законопроект, образно кажучи, в кишеню, його не підписуючи. Закон не набере чинності і Конгрес буде безсилим. Цей трюк використовували вже понад тисячу разів.
Фото: Klaus Aßmann
Указ із силою закону
Президент може віддавати урядовцям укази щодо того, як вони мають виконувати свої обов'язки. Ці директиви, відомі як "Executive orders", мають силу закону і не потребують додаткового схвалення з боку інших інституцій. Однак, влада президента не безмежна: такий указ може скасувати суд або ж Конгрес може ухвалити зустрічний закон на противагу. Такий указ може бути скасований наступним президентом.
Фото: Klaus Aßmann
Як переграти Конгрес
Президент може домовлятися про укладання угод з урядами інших країн. Останнє слово - за Сенатом. Він мусить більшістю у дві третини голосів їх схвалити. Щоби обійти норму, президенти нерідко надають угоді статус "Executive agreement" (виконавча угода), який не потребує затвердження у Сенаті. Вони залишаються чинними допоки Конгрес не ухвалює законів, направлених на втрату угодами юридичної сили.
Фото: Klaus Aßmann
Коли без Конгресу не обійтися
Президент США є і головнокомандувачем. Але війну оголошує Конгрес. Існувала суперечність у тому, чи може президент направляти війська для участі у збройному конфлікті без згоди Конгресу. Під час ніксонівської війни у В'єтнамі в Конгресі ухвалили спеціальний закон, яким звузили повноваження президента у царині початку воєнних дій, зобов'язавши його тісно співпрацювати з Конгресом.
Фото: Klaus Aßmann
Ультимативний контроль
У випадку зловживання президентом своїм службовим становищем або ж вчинення правопорушення, Палата представників може розпочати процедуру імпічменту. В історії це ставалося двічі, але обидва рази безуспішно. Існує, однак, більш дієвий запобіжник - бюджет, який ухвалює Конгрес. За бажання, Конгрес може просто "перекрити" грошовий "кран", звівши нанівець будь-яку ініціативу президента.