Останніми тижнями побільшало повідомлень про спалахи кору в багатьох країнах світу. За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), це небезпечне захворювання стрімко поширюється у майже 100 країнах світу.

Особливо гостро ця проблема стоїть для країн, де вирують збройні конфлікти або триває політично-економічна криза, як-от Ємен чи Венесуела. Але навіть у таких промислово розвинених країнах, як Україна, Філіппіни, Бразилія або Сербія, чи мирних регіонах, як Мадагаскар, спостерігається справжня епідемія кору. Актуальною проблема поширення кору стала і для Нової Зеландії та навіть Німеччини, де нещодавно так само повідомлялося про нові випадки цього захворювання.

І це тоді, коли такого явища у принципі не повинно бути, адже регулярні щеплення проти кору, що проводяться в рамках двох фаз імунізації після першого року життя дитини, на все життя дають імунітет проти хвороби.

Ідеологічній твердолобості немає вибачення

На жаль, саме в таких розвинених країнах, як Німеччина, обов'язковістю щеплень часто нехтують. Дехто з батьків має певні ідеологічні застереження щодо імунізації. На додачу, нинішнє законодавство надає їм право самим вирішувати, варто робити щеплення їхній дитині чи ні.

Ці люди дозволяють собі таку розкіш, як звичайнісінька зарозумілість. Адже вони вважають, що достатньо високий рівень імунітету решти громадян позитивно впливатиме на них та їхніх дітей.

Однак таке ставлення - ознака пихатості й егоїзму. Крім того, згодом воно призводить до таких ситуацій, як у німецькому містечку Гільдесгейм у Нижній Саксонії, де були змушені заборонити дітям без щеплення відвідувати дитсадки та школи.

Тож таким чином батьки, які свого часу не дозволили зробити щеплення власним дітям, фактично порушують їхні основні права людини. Адже йдеться про порушення права на життя та здоров'я, а також права на освіту. У першому випадку з огляду на те, що захворювання кором може призвести до смерті або до серйозних проблем зі здоров'ям на все життя. А у другому - через те, що нещеплені діти залишаються на узбіччі суспільного життя.

Кращий захист лікарів

У Німеччині все це стало можливим завдяки досить парадоксальним юридичним нормам, які в разі виникнення можливих проблем унаслідок щеплень покладають провину за це насамперед на лікарів. Згідно з чинними нормами, у разі серйозних негативних наслідків вакцинації дії лікарів можуть розцінюватися як "тілесне ушкодження". Це стосується тих випадків, коли медпрацівники, які щеплювали дитину, не поінформували батьків у повному обсязі про всі можливі ризики вакцинації.

Але якщо дитина захворіє кором, то, знову ж таки, відповідальним за це зроблять лікаря, який не провів необхідних щеплень та, можливо, не досить наполегливо застерігав батьків від можливих серйозних наслідків відмови від вакцинації дитини.

Звісно, що від нинішньої ситуації найбільше потерпають саме діти, які самі не в змозі себе захистити. Однак і лікарям теж несолодко, адже їх можуть у будь-який момент звинуватити у неналежній консультації.

Вихід - обов'язкове щеплення

Наявна на сьогодні ситуація через плутанину в юридичних нормах дошкуляє як лікарям, змушеним мати справу із затятими батьками, так і вчителям, які намагаються запобігти появі інфекційних захворювань у своїх школах. Але найгірше те, що така ситуація лише ще більше переконує критиків щеплень у правильності їхньої нераціональної ідеології. Адже вони розглядають лише ту частину аргументів "за" та "проти" щеплень, у якій вони вже й так переконані.

Вирішенням може стати лише один спосіб - включити тотальну імунізацію проти найбільш поширених та небезпечних недуг до головних прав людини. Щоб навіть батьки не могли позбавити свою дитину цього права. Із цієї точки зору запровадження обов'язкової вакцинації є просто конче необхідним. А що стосується лікарів, їх треба звільнити від відповідальності за серйозні побічні наслідки щеплень.

У крайньому разі обов'язкові щеплення дітям має проводити медперсонал шкіл - проти всіх без винятку найпоширеніших та найнебезпечніших хвороб, рекомендованих календарем щеплень.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.