Президент Франції Еммануель Макрон дотримується майстерної комунікаційної стратегії. Його заклик до реформування Європи одночасно опублікували 28 щоденних газет держав-членів ЄС. Тож на два-три дні Макрон завдає тон європейської політичної дискусії. Його пропозиції у всіх на вустах. Щонайменше в тих європейців, які ще читають щоденні газети. Щоправда, є сумніви, чи вдасться йому достукатися до "розгніваних" громадян у жовтих жилетах у Франції та тих, хто розмахує прапорами Brexit у Великобританії.
Однак він щонайменше висловлює пропозиції й демонструє амбітні цілі, поки інші політики в Європі вважають за краще сховатися, як-от німецька канцлерка, чи проповідувати тупий націоналізм, як угорський прем'єр або італійський міністр внутрішніх справ. На тлі хаотичної спроби британців вийти з ЄС президент Франції пропонує контрпроект: ренесанс для Європи, яка, на його думку, перебуває під загрозою.
Від зміни клімату до захисту кордонів ЄС
Пропозиції Макрона частково відомі, як-от спільний захист зовнішніх кордонів ЄС, і частково радикальні, як-от спрямування всієї політики ЄС на боротьбу зі зміною клімату. Водночас Макрон закликає створити цілу низку нових інституцій: від радше нереалістичного агентства для захисту демократії до інвестиційного банку для порятунку клімату, який міг би мати шанси на реалізацію. Ще тільки 18 місяців тому француз виголосив програмну промову з низкою вимог, тільки мала частина яких, наприклад, бюджет Єврозони, поволі буде втілена у близькому майбутньому.
Еммануель Макрон бачить себе в ролі бурхливого генератора ідей. Друга половина французько-німецького тандему, німецька канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel), радше відіграє роль обережної реалістки, яка зводить ідеї до того, що можна втілити. Однак Макрон перебуває під внутрішньополітичним тиском і більше не бажає чекати на Меркель. Він поспішає вперед, вона поволі піде за ним. Хоча двоє найважливіших європейських політиків тільки в січні підписали в Аахені новий договір про дружбу й підкреслили спільний підхід на європейському рівні, практична політика все ще виглядає по-іншому.
Своєю вимогою захистити європейські компанії від американської й китайської конкуренції Макрон реагує на протекціонізм і наближення торговельних воєн. Вимогою закрити кордони Шенгенської зони для мігрантів і запровадити обмежувальне право на притулок всередині ЄС він реагує на потребу багатьох європейців у захисті, яка надає імпульс правим популістам і націоналістам. При цьому він також вимагає розподіляти мігрантів між усіма країнами-членами ЄС, а це може викликати бурхливу реакцію його "особистих ворогів" в Угорщині й Італії.
Лист перед Brexit і виборами до Європарламенту
Лист до європейок і європейців за три тижні до ймовірного Brexit і за 12 тижнів до виборів до Європарламенту - це, звісно, не в останню чергу початок передвиборної боротьби, яку Макрон дуже красномовно стилізує під доленосне питання. Своїми діями динамічний кандидат хоче в майбутньому впливати й на парламент у Страсбурзі, а для цього - мобілізувати проєвропейські сили. Декому вже давно пора почати провадити серйозну передвиборну боротьбу. Досі протистояння між популістами й лібералами було млявим. Нині дискусія може отримати новий імпульс.
Уже наприкінці року реформаторські пропозиції Макрона мають привести до скликання "європейської конференції". Французький президент не виключає внесення змін до договорів ЄС. Це сміливо, адже у самій Франції народ має голосувати щодо вирішальних змін. На тлі протестів "жовтих жилетів" і низьких рейтингів Еммануель Макрон проривається вперед. Це може піти на користь Європі.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.