Суд в анексованому Криму днями оголосив поза законом Меджліс кримськотатарського народу, прирівнявши його до екстремістських організацій. Таким чином російська влада отримала можливість масово кидати за ґрати кримських татар, які виявляють своє невдоволення окупаційною владою на півострові. Володимир Путін і його оточення, схоже, не усвідомлюють наслідків цього кроку.

Опір триватиме

Відразу після анексії Криму Меджліс дав чітко зрозуміти: він не визнає російської окупаційної влади. Кримські татари активно виступали проти так званого референдуму за приєднання півострова до Росії. Саме Меджліс був одним з ініціаторів продовольчої блокади Криму у вересні 2015 року. Словом, кримські татари, як могли, протестували і протестують проти політики Кремля.

Навряд чи для російської влади позиція кримських татар виявилася несподіванкою. Але що робити з корінним народом Криму, Володимир Путін, схоже, досі не знав. Викрадення та вбивства активістів, залякування та обшуки не мали необхідного ефекту. Ну не міг же, насправді, господар Кремля наслідувати приклад Йосипа Сталіна і депортувати кримських татар з півострова.

Москва вирішила діяти витонченіше - поставити поза законом. Мета очевидна - затулити рота, придушити опір. А тих, з ким це зробити не вдасться, - посадити за ґрати або ж змусити покинути півострів. Так, Меджліс уже ухвалив рішення перебратися до Києва. Так, лідери кримськотатарського народу оголошені персонами нон ґрата на півострові. Так, боротьбу за свої права кримські татари переносять на континентальну частину України і до Європи. Але всі ці вимушені кроки не зламають кримських татар, а зроблять їх ще сильнішими і згуртованішими.

10 відсотків населення Криму

Нинішня спроба Володимира Путіна "зачистити" півострів від кримських татар, очевидно, пов'язана з планами Кремля остаточно перетворити Крим на військово-морську базу. В умовах окупації для Росії небезпечно тримати біля своїх стратегічних об'єктів людей, готових у будь-який момент заблокувати військові частини або склади.

Заборона Меджлісу - сигнал Путіна Заходу про те, що Росія прийшла на півострів надовго. І Вашингтон, і Європа вже дали чітко зрозуміти Москві: позбавлення кримських татар їхнього представницького органу це - порушення прав і репресії відносно корінного народу півострова. Очевидно, за цією реакцією підуть чергові економічні санкції, які повинні протверезити господаря Кремля.

Почавши війну проти кримських татар, Володимир Путін, схоже, навіть не усвідомлює, до чого все це призведе. У Криму проживає близько 300 тисяч кримських татар. Це - трохи більше 10 відсотків всього населення півострова. Заборона Меджлісу не вирішить для Путіна головного питання: кримські татари ніколи не будуть його сприймати як свого лідера. Російський президент може нескінченно створювати на півострові підконтрольні йому кримськотатарські організації і штучно стимулювати рух за Росію. Але для кримських татар він був і назавжди залишиться окупантом, чиє ім'я тепер буде стояти поруч з ім'ям Йосипа Сталіна.

Чекайте провокацій від спецслужб

Для кримських татар починається новий етап боротьби за свої права, в тому числі і за головне право - вільно жити на своїй землі. Тепер вони чітко розуміють, що без звільнення Криму від російських окупантів його реалізація просто неможлива. А тому мета для них очевидна - повернення Криму Україні.

Лідери Меджлісу вже заявили, що в складі Національної гвардії України створюється батальйон "Крим", до якого увійдуть до 560 кримських татар. За словами Рефата Чубарова, концепція батальйону вже розроблена і передана президенту Петру Порошенку. Його мета - охорона кордону Криму. Ще одне кримськотатарське формування - "Аскер" - знаходиться в Херсонській області.

Російська пропаганда вже намагається подати ці ініціативи як створення батальйонів смертників. Що наштовхує на думку: наступним етапом боротьби з кримськими татарами можуть стати провокації російських спецслужб.

Сьогодні Меджліс - досить серйозний і вірний помічник для української влади в боротьбі за повернення Криму. Російська заборона на час призупинить розвиток кримськотатарського руху на півострові, але вона навряд чи вб'є віру корінного народу в те, що справедливість є і за неї варто боротися. Головне, щоб ця віра не згасла і не була зраджена.