30 квітня антитерористична операція (АТО) на Донбасі перетворюється на операцію об'єднаних сил. Відтепер контроль на східному фронті в Україні належатиме військовим. Саме вони, а не представники спецслужб, тепер ухвалюватимуть усі рішення на Донбасі, зокрема й щодо застосування військової сили. Але головне: Україна нарешті юридично визнала, що на сході країни вона має справу не з терористами, а з представниками окупаційних адміністрацій, якими є так звані "ЛНР" і "ДНР". Ну, а окупантом, тепер уже офіційно, є Росія.
Чотири роки АТО на Донбасі
12 квітня 2014 року загони бойовиків, якими керували представники російських служб, почали війну на Донбасі. Збройне захоплення Слов'янська, Краматорська та Дружківки поклало початок військовому конфлікту на сході України. Тодішній в. о. президента Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції. Однак під час спецоперації зі звільнення захоплених міст стало зрозумілим, що українська держава зіткнулася не з класичними терористами, а з російськими військовими. І те, що в Києві назвали АТО, виявилося звичайною війною.
Упродовж чотирьох років війни на Донбасі бойові дії, в результаті яких вже загинуло понад 10 тисяч осіб, продовжували називати антитерористичною операцією. За цей час ті, кого вважали терористами, за активної підтримки Росії сформували свої армійські корпуси, озброїлися важкою технікою і навчилися воювати. "ЛНР" і "ДНР" перетворилися на інструмент для окупантів. Господарем на територіях став Кремль.
Хтось каже, що зміна вивіски АТО на операцію об'єднаних сил кардинально нічого не змінює. Мовляв, все це - піар президента Порошенка напередодні майбутньої виборчої кампанії. Якщо це і так, то за цим піаром - давно очікуване визнання Росії окупантом, а "ЛНР" і "ДНР" - окупаційними адміністраціями. Юридично слова "війна" у законах про реінтеграцію Донбасу, згідно з яким завершено АТО, немає. Можливо, для того, щоб не провокувати Росію на широкомасштабні дії. Але війна велась і ведеться. Й більше не треба сором'язливо називати її АТО.
Що тепер буде на Донбасі?
З 30 квітня на Донбасі діє особливий порядок. Його впроваджує командування об'єднаного оперативного штабу, яке прийшло на зміну Службі безпеки України (СБУ). Уздовж лінії зіткнення діятимуть так звані зони безпеки. Тепер лише військові ухвалюватимуть рішення і щодо посилення пропускної системи, і щодо переміщення військових і цивільних осіб в зоні бойових дій. Словом, абсолютно все, в тому числі й підрозділи СБУ і Нацполіції, підпорядковані командувачу об'єднаного оперативного штабу, а той - міністру оборони і президенту, як верховному головнокомандувачу збройних сил України.
Згідно зі законом про реінтеграцію, військові отримали право в разі необхідності застосовувати зброю, тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і людей на вулицях, перевіряти документи й багато іншого, що вже і так давно відбувалося. Можливо, з боку все це виглядає дивно - війна ж іде, але військові досі були обмежені в діях законом. Результат - не на часі ухвалені рішення і втрати.
Перехід ситуації на Донбасі під контроль військових означає, що саме на них покладено звільнення окупованих територій і захист територіальної цілісності України. Міністр оборони Степан Полторак каже, що зараз йдеться про стабілізацію ситуації в зоні бойових дій. Якщо буде ухвалене рішення про звільнення Донбасу, обіцяє глава міноборони, військові виконають і це рішення. Словом, створивши об'єднаний оперативний штаб, Україна продемонструвала всьому світу: вона готова і далі боротися за свою територію.
Дилема для Порошенка
При цьому за останній рік Петро Порошенко неодноразово наголошував, що він - президент миру, а не війни. За його словами, Україна не збирається зі зброєю в руках звільняти окупований Донбас. Лише дипломатія, лише мирні переговори. Але постає питання, з ким Київ повинен проводити переговори? Згідно з уже згаданим законом про реінтеграцію Донбасу, Росія визнана агресором і окупантом. "ЛНР" і "ДНР" - окупаційними адміністраціями. І в той же час російська сторона - учасник переговорів з врегулювання конфлікту на Донбасі і в мінському, і в нормандському форматах.
Створення українською стороною військової адміністрації на Донбасі, з одного боку, чітко пояснює, що відбувається на сході країни. А з іншого - навряд чи це кардинально щось змінить, враховуючи, що Київ не збирається силою відвойовувати свою територію. Іншими словами, діставши пістолет з кобури, Петро Порошенко не збирається стріляти. Чому? Глава української держави, очевидно, побоюється розгортання широкомасштабної війни з Росією, яка становить загрозу не лише Україні, але й усьому світу.
Завершення АТО не означає завершення війни на сході України. Просто країна звикає жити в стані війни. Хоча люди, очевидно, ніколи не змиряться з загибеллю дорогих і близьких їм людей. Тому день закінчення АТО на Донбасі - це продовження боротьби з окупантами, імена яких чітко артикульовані на законодавчому рівні.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав низку книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.