Cвітове співтовариство протягом трьох років розганялось і, нарешті, стрибнуло. Однак, ті, хто сподівався на результативний стрибок, розчарувались. Радше, це стало лише стрибочком у правильному напрямі.

Під час третьої спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН, присвяченій проблемі наркотиків, вочевидь, проявився розкол, що посилюється у міжнародному співтоваристві: з одного боку, збільшується кількість держав, першочергово, у Латинській Америці, що мають намір покласти край безглуздій "війні з наркотиками". З іншого боку, такі країни, як Китай, Іран та Саудівська Аравія, навіть мають намір зберегти смертну кару на наркозлочини.

Втім, підсумковий документ, ухвалений в результаті складних переговорів між представниками двох протилежних таборів, додає прогресу у кількох важливих пунктах. Проте він не передбачає дуже необхідного перегляду наркополітики: відхід від кримінального переслідування та збільшення ролі методів, які відносяться до сфери охорони здоров'я, - і це все під девізом "Регулювати, а не забороняти".

Світ без наркотиків?

Серед позитивних моментів: права людини тепер відіграватимуть важливішу роль у поводженні з наркозалежними. У декларації чітко закіреплена замісна терапія для людей з високим ступенем наркозалежності та програми з обміну шприців - навіть якщо за бажанням Росії словосполучення "мінімізація шкоди" не з'явилась у тексті. Крім того, має бути покращений доступ хворих та наркозалежних до знеболювальних речовин. Жахливо, що мільйони онкохворих - перш за все, у країнах, що розвиваються, - живуть в агонії та не мають для знеболення нічого, сильнішого за парацетамол.

У підсумковій декларації, як і раніше, визначена мета "світ без наркотиків". Така сама ціль уже була поставлена під час попередньої спецсесії ООН з проблеми наркотиків у 1998 році. За минулі з того часу 18 років світ не наблизився до неї ні на крок. Навпаки: у більшій кількості місць наркотики стали доступними за більш вигідними цінами, ніж будь-коли раніше. Організована злочинність квітне за рахунок мільярдних прибутків.

Не можна сказати, що з наркотиками не намагалися боротись усіма можливими засобами. У Мексиці та Колумбії проти наркокартелів навіть задіяли армію. "Війна з наркотиками" там стала не метафорою, а жорсткою реальністю з тисячами жертв. Незважаючи на це, прибутки картелів різко підскочили - як і кількість людей в ув'язненні, засуджених за наркозлочини.

За відсутності успіху людські та соціальні втрати від війни з наркотиками очевидні - настільки, що починає змінюватись суспільний дискурс. До нового підходу закликають не тільки фріки, растамани та повільно змарнілі хіппі. Напередодні спецсесії ООН понад 1000 відомих діячів у світі закликали до розробки альтернатив репресивній наркополітиці. Серед них - екс-президенти Мексики, Колумбії, Бразилії, Чилі, Нігерії, Швейцарії, Португалії та Польщі, а також колишній генсек ООН Кофі Аннан.

Нова риторика

Навіть якщо вона все ще не закріплена у підсумковому документі, нова риторика стає дедалі помітнішою. Навіть голова Міжнародного комітету з контролю за наркотиками Вернер Сірр на відкритті конференції, заявив, що антинаркотичні конвенції ООН не вимагають війни з наркотиками.

Генеральна директорка Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) Маргарет Чен закликала виробити підхід на базі наукових досліджень, в основі якого стоятиме пріоритет охорони здоров'я. Президент Мексики Енріке Пенья Ньєто виголосив палку промову на підтримку декриміналізації осіб, які вживають наркотики. Представниця Ямайки під аплодисменти закликала легалізувати вживання марихуани у релігійних цілях.

На даний момент з формами декриміналізації зберігання наркотиків експериментують близько 25 країн. Уругвай став першою державою, де створено легальний ринок марихуани. Перші результати більше ніж надихають: похмурі прогнози прихильників заборони жодного разу не справдились. У цьому напрямку треба рухатись далі. Конвенції ООН по боротьбі з наркотиками допускають певну гнучкість в їхній інтерпретації. Важливо залишити принципи репресивного підходу позаду. Визначення божевілля, авторство якого приписуються Альберту Ейнштейну, звучить так: продовжувати робити те саме і при цьому сподіватись на інший результат. А це саме те, що своєю політикою заборон роками робило світове співтовариство.