Хунта "ЛНР" у паніці: лідера псевдореспубліки Ігоря Плотницького ледь не позбавив посади "глава МВС" Ігор Корнет. Гра м'язами одного і паніка іншого продемонстрували всю абсурдність ситуації: змовники, які виступили проти української держави, тепер готові воювати один проти одного. На кону - контроль за фінансовими потоками "ЛНР", вплив на самопроголошену республіку та "агреман" на дії від Кремля. Боротьба точиться, без перебільшення, не на життя, а на смерть.
Корнет проти "гусара"
У Луганську вже давно назрівав конфлікт між Ігорем Плотницькми та Ігорем Корнетом. Глава "республіки" і "міністр МВС" ревниво ставилися одне до одного, кожен з них претендував на роль господаря "ЛНР". Перший, чий підпис стоїть під мінськими угодами і з ким тиждень тому телефоном розмовляв Володимир Путін, щиро вважає, що першість за ним. Другий - неодноразово звинувачуваний у спробі "віджати" чуже рухоме та нерухоме майно, почував себе в "ЛНР" якщо не першою, то, принаймні, другою людиною.
Словесні дуелі Плотницького і Корнета тривали півроку і тепер завершилися публічним виселенням "міністра" із вкраденого ним будинку і рішенням "суду" про відсторонення його від посади. Глава "ЛНР" особисто був присунім під час винесення речей Корнета з "віждатого" ним ще в 2014 році будинку. "Міністр", звісно ж, не зміг стерпіти такий удар поплічника. І звинуватив Плотницького в убивстві екс-"прем'єра" Геннадія Циплакова, якому в вересні 2016 року інкримінували підготовку перевороту, та ще в багатьох інших гріхах. Та й що можна було очікувати від людей, які внаслідок зговору проти України отримали контроль в "ЛНР"?
21 листопада в Луганську було зафіксовано пересування людей на бронетехніці та в повному екіпіруванні. Вони блокували адміністративні будівлі. Зрозуміти в тій метушні, хто був "чужим", а хто "своїм", важко. Але всі ці маневри дозволили Ігорю Плотницькому заявити про спробу перевороту. Що в історії "ЛНР" звучить, як анекдот. Люди, які захопили владу в Луганську в результаті змови проти української держави, апелюють до якихось "законів" цієї фейкової республіки. Хоча очевидно: їхні заяви спрямовані лише одному адресату - Володимиру Путіну.
Керований переворот
Заява Плотницького про спробу перевороту, а потім інформація українського керівництва про передислокацію Росією через кордон військової техніки до Луганська змусили Москву відхреститися від подій в "ЛНР". Мовляв, те, що відбувається там - внутрішня справа самопроголошеної республіки. Ну які ще внутрішні справи можуть бути в "ЛНР"? Скільки б Кремль не робив вигляд, що чвари Плотницького і Корнета - їхня особиста справа, очевидно, що це не так. І за першим, і за другим є кому "приглянути" в Луганську.
Заяви про переворот в "ЛНР" стали ще одним приводом для заходу на територію України колони військової техніки з боку Росії. У зв'язку з цим Петро Порошенко був вимушений скликати Воєнний кабінет. У Києві переконані: у Москві скористалися ситуацією для того, щоб перекинути нові сили в окупований Донбас. Спроба перевороту могла стати банальним інсценування Кремля для нарощення військової присутності на Донбасі. Адже для "кураторів" із Росії вирішити конфлікт можна було б одним вистрілом - у Корнета чи Плотницького.
Кожен із псевдолідерів псевдореспубліки сподівається на допомогу Путіна. Але останньому ця конкуренція явно імпонує. Ватажки терористів у Луганську готові "порішити" одне одного в боротьбі за владу, і це боротьба та єдність, так би мовити, протилежностей, яка дозволяє Кремлю розділяти і володарювати.
Навіщо Москві "переворот" в "ЛНР"?
Події в "ЛНР" відбуваються на тлі переговорів щодо Донбасу між спецпредставником США Куртом Волкером і помічником президента Росії Владиславом Сурковим. Попереду - розгляд у Радбезі ООН питання про миротворчу місію в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) і голосування у Верховній Раді за закон про реінтеграцію Донбасу. Для Москви принципово важливо створювати додаткові "аргументи" для того, щоб переконати Україну прийняти саме російський план урегулювання ситуації на Донбасі. Чи міг "переворот" в "ЛНР" стати одним із способів підштовхнути Україну до прийняття плану Кремля? Цілком. Мовляв, навіть Володимир Путін, який ще тиждень тому обговорював по телефону з Ігорем Плотницьким план обміну військовополоненими з Україною, уже не в змозі повпливати на настрої у Луганську. І лише миротворці ООН, серед яких будуть і росіяни, у змозі щось змінити. А в ОРДЛО стабілізується ситуація, якщо Україна погодиться на амністію бойовиків і проведення місцевих виборів ще до виведення з території іноземних військових формувань.
Одним словом, якщо хтось один в "ЛНР" організовує переворот, а інший, який має владу, мирно споглядає з Кремля за цим процесом, значить, ця змова - не що інше, як частина якогось великого плану. І це - далеко не конспірологія. Це - реальність гібридної війни, яку проти України зараз веде Росія.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.