І до так званого референдуму про приєднання Криму до Росії в березні, і в жовтні 2014 року частка росіян, які підтримують анексію півострова, поки залишається на тому ж 90 відсотковому рівні. Про це свідчать дані опитувань передових російських соціологічних служб. Але можна бути впевненим у тому, що ця ейфорія про приєднання Криму мине. І справа тут не у природному ході речей.

Економіка проти ейфорії

Головною причиною буде економічна. Рівень життя росіян знижується. Курс рубля падає. Всеросійський центр дослідження громадської думки фіксує: лише 17відсотків росіян вважать, що економіка країни розвивається у правильному напрямку. За даними "Левада-центру", 61 відсоток жителів країни у 2015 році очікує погіршення свого фінансового стану. Варто зауважити, що 56 відсотків погоджуються, що приєднання Криму до Росії та допомога сепаратистам на Донбасі уже в найближчому майбутньому спричинять зниження рівня життя російського населення і економічну кризу.

Такі дані досліджень повинні б були змусити Кремль замислитись про заходи, покликані запобіганню зростання рівня соціального невдоволення. Проте цього не відбувається. Навпаки, адміністрація Володимира Путіна спокійно дивиться на те, як у Москві на мітинг виходять лікарі, демонструючи проти масових скорочень і закриття районних поліклінік. Не лякають Кремль, схоже, і звільнення вчителів та вихователів у дитячих садках в російській провінції.

Здається, що влада приховує якусь таємницю, яка дозволить у будь-який момент розвернути незадоволених громадян, які йдуть з порожніми каструлями до міської адміністрації. Цією таємницею цілком може видатися Крим.

Півострів-біженець

Уже сьогодні росіяни незадоволені біженцями з Донецької та Луганської областей України. Їх треба годувати, вони вимагають роботи і допомоги. А грошей в країні все менше, більшість росіян й самі бояться опинитися на біржі праці вже у 2015 році. Хіба тут до біженців?

Але Крим це цілий півострів-біженець. Йому потрібна робота для двох мільйонів людей. Крим утік від України і тепер йому потрібні дороги, міст через Керченську протоку, прісна вода, електричний струм, харчі, пенсії - і це тільки початок списку. Росія обіцяла все це дати. А що, якщо у неї закінчаться гроші? Точніше, що станеться, якщо населення усвідомить, що грошей немає, оскільки російська економіка вже і так не росте, а бюджет ледь мліє?

У більшості виникає слушне запитання: "Хто винен?" Найбільш логічна відповідь - влада. Так частіше за все відповідають громадяни більшості країн, які потрапили у скрутне становище. Після цього, якщо мова йде про демократичну державу, вони йдуть на вибори і міняють уряд. До влади приходять нові люди, які шукають шляхи зміни ситуації.

Незмінна влада

Але в Росії влада - величина постійна. Вона не змінювалась уже понад 15 років. Люди, які її сформували, запевняють, що з їх відходом країна загине. Хіба ж вони можуть залишити Росію "напризволяще" й дозволити народу переобрати чи змінити їх?

Звичайно, ні. А це означає, що Кремлю доведеться запропонувати незадоволеним цапа-відбувайла, на якого можна буде повісити усі витрати і перекласти провину за проблеми. Не можна ж завжди звинувачувати у всіх російських бідах США, Захід та їхні санкції. Крим та його мешканці - ідеальні кандидати на цю роль всередині країни.

Потрібні усього-навського кілька виступів опозиціонерів на центральних російських телеканалах, що неважко організувати, і росіяни зрозуміють, як дорого їм коштувало приєднання півострова. Один-два ліберальних економісти все їм пояснять. Ну, а представник від влади розкаже наскільки невдячними виявились кримчани.

Нова роль Криму

До того часу жителі півострова, можливо, дійсно почнуть нарікати. Життя у Росії несолодке, а ілюзій у кримчан під час приєднання до нього було занадто багато. Знявши рожеві окуляри, вони побачать важкий стан малого бізнесу, дефіцит води, електроенергії, продовольства і, нарешті, безробіття. Кримська влада просить ще рік на повний перехід півострова на російське законодавство. Його можуть і не дати. І тоді перший виплеск незадоволення серед населення Криму можна очікувати вже на початку 2015 року. От тоді росіянам і покажуть мітинги їх невдячних співгромадян, нібито врятованих від "української хунти". "Ми їх врятували, практично розорились через них, а вони ще й незадоволені", - обуряться, в свою чергу, російські телеглядачі. І забудуть про те, що вони хотіли піти до міської адміністрації стукати в порожні каструлі.

Їх переконають у тому, що влада не винна, вона рятувала кримчан. А ті виявились невдячними і жадібними, даремно витративши російські гроші. Залишиться тільки поцікавитися у населення Сімферополя, Севастополя та інших кримських міст: куди вони поділи багатомільярдну російську допомогу, яка в реальності, цілком ймовірно, могла бути розкрадена на шляху до Криму і до півострова зовсім не дійшла.

Іван Преображенський, політолог, постійний учасник німецько-російського форуму "Петербурзький діалог" та російсько-польського експертного дискусійного клубу PL-RU.