Варто відразу зазначити: поставки зброї курдам - це не розв’язання проблеми, а поки що лише конкретне ухвалене рішення. Такі рішення зазвичай ухвалюються на початку процесів і у кращому випадку призводять до бажаного результату.

Ризики

Це рішення має у собі ризики. Досвід показує: зазвичай зброя, яку постачають одній стороні конфлікту, рано чи пізно може опинитись зовсім не в тих руках. Чимало людей в Афганістані вбито зброєю, яку Захід колись постачав моджахедам для підтримки їхньої боротьби з радянською армією. Зброя, яка нині перебуває у вбивць з банди "Ісламська держава", частково захоплена з арсеналів армії Іраку - бронемашини та гаубиці, які США колись постачали Багдаду, аби стримувати ісламських екстремістів. Те саме може невдовзі статись і з німецькою протитанковою зброєю, яку постачатиме німецька армія. Виключати цього не можна. Не можна також виключати і того, що курдські воєнізовані формування пешмерга скористуються західною зброєю для боротьби за створення власної держави. Німецький уряд, до речі, не підтримує створення курдської держави.

Альтернативи

Партнери Німеччини по ЄС - Великобританія, Франція та Італія - погодились постачати зброю на Північ Іраку. Яка вже тепер різниця, чи терористи захоплять протитанкову ракету разом з пусковою установкою британського виробництва чи німецького? Чи може Німеччина казати, мовляв, "ви собі робіть брудну справу, а ми будемо благородною гуманітарною допомогою займатися"? Ні, не може. Лише якщо Європа не дасть себе розколоти, якщо ЄС говоритиме одним голосом, тоді європейська спільнота буде впливовою силою на міжнародній арені. Тож минулої п’ятниці міністри закордонних справ ЄС погодили поставки зброї.

Побічні дії

Принципове рішення ЄС має чинність і для уряду Німеччини. Бундестаг буде поінформований через профільні парламентські комітети, але впливу на ухвалення рішення не матиме. У випадках, коли не йдеться про відрядження німецького військового контингенту, згода Бундестагу необов'язкова. Утім, спитати дозволу парламенту – відповідало би демократичним традиціям Федеративної республіки. Щоб отримати широку підтримку, уряду слід було би самому ініціювати дебати у Бундестазі.

Федеральний уряд останніми днями неодноразово наголошував, що нині засадничі дискусії не на часі – треба негайно діяти. Рішення постачати зброю стосується не будь-якого конфлікту в принципі, а ухвалене саме з огляду на конкретну ситуацію. Що буде, коли йтиметься про наступний брутальний конфлікт де-небудь у світі? Тоді може виявитись, що нинішнє рішення було прецедентом. Зрештою, Україна теж просить про військову допомогу.

Дія

Однак факт залишається фактом: з кровожерними вбивцями з "Ісламської держави", що діють в Іраку, неможливо вести переговори. Ніщо не вказує на те, що в головах учасників цієї доцивілізаційної банди вбивць є хоч якісь ідеї, які можна було б обговорювати в рамках політичного процесу. І ця банда збирається підкорити собі весь Близький і Середній Схід. Наслідки такого розвитку подій були би непередбачуваними – навіть за межами регіону. Отже, варто повторити: постачання зброї – не розв’язання проблеми, а лише рішення у цьому напрямку. Рішення не ховати голову у пісок, а втрутитись. На допомогу цивілізованому світу.