Ось уже третій тиждень Печерський райсуд Києва не може визначити запобіжний захід Петру Порошенку в справі про призначення Сергія Семочка заступником керівника Служби зовнішньої розвідки (СВР) України. Прокуратура наполягає: колишній президент України порушив закон, змусивши голову СВР взяти на роботу колишнього співробітника СБУ Семочка.
8 липня суд повинен остаточно визначитися із запобіжним заходом для Порошенка. Але вже сьогодні можна впевнено сказати: ця справа стосовно колишнього українського президента, як, утім, й інші 24 кримінальні провадження, в яких фігурує Петро Олексійович, приречена на провал. І йдеться навіть не про слабку доказову базу, зібрану прокуратурою, а в тому, що Порошенко тепер потрібен Зеленському не в СІЗО, а як політичний спаринг-партнер.
Чому Зеленський не посадив Порошенка
Рік тому, ще під час своєї президентської кампанії, Зеленський обіцяв українцям розібратися з командою Порошенка. Гасло "Прийде весна - саджати будемо" багато в чому й визначив результат виборів 2019 року. Більшість українців були переконані, що в усіх їхніх бідах винен Порошенко, оточений друзями, бізнес-партнерами та кумами. Виборці жадали справедливості та перебували в очікуванні посадок колишніх чиновників. Але цей запит так і не був задоволений командою Зеленського.
Чи справді Володимир Олександрович хотів відправити за ґрати Петра Олексійовича? Напевно, так. Зеленський був переконаний, що, зайнявши президентське крісло, цю проблему він вирішить дуже швидко. Та ба, виявилося, що одного бажання глави держави для цього не досить. Є закон, процедура, органи слідства, суд, урешті-решт. І юрист за освітою Зеленський, за ідеєю, мав би це розуміти.
Але ні. Впродовж року Володимир Олександрович вимагав від силовиків розслідувань щодо Порошенка та його оточення, але ті не поспішали виконувати вказівки президента. Як результат - у березні був відправлений у відставку генпрокурор Руслан Рябошапка, котрого Зеленський в телефонній розмові з Трампом називав на "сто відсотків своїм". На зміну йому прийшла Ірина Венедіктова.
Дивовижно, але попри всі голосні заяви Зеленського про корупцію в оточенні Порошенка новій команді так і не вдалося в суді довести хоча б один такий факт. Що, чесно кажучи, відверто дивує. Особливо якщо врахувати, що під час президентської кампанії вийшли кілька журналістських розслідувань, котрі розповідають про нечистих на руку друзях Порошенка. Але факт залишається фактом: Володимир Олексійович за дві весни так і не зміг, як обіцяв, посадити Петра Олексійовича.
24 кримінальні провадження проти Порошенка
На сьогодні Офіс генпрокурора та Державне бюро розслідувань (ДБР) ведуть стосовно Петра Порошенка 24 кримінальні провадження - від розпалювання в країні міжрелігійної ворожнечі до державної зради. По них екс-президенту можуть висунути обвинувачення в отриманні Україною томоса, віддачі наказів про оборону Донбасу влітку 2014 року та відправленні українських катерів через Керченську протоку восени 2018 року. Отже, спектр претензій до Порошенка доволі широкий та часом відверто курйозний, що дозволяє екс-президенту публічно глузувати з команди Зеленського.
Втім, згадана справа про призначення Сергія Семочка заступником голови СЗР, яка зараз слухається в Печерському райсуді Києва, мабуть, одна з найбільш нікчемних, що можна було вигадати для п'ятого президента України. Саме вона перетворила Порошенка на дисидента та мученика режиму, а Зеленського - на людину, котра переслідує свого політичного опонента. Адже, по суті, Петра Олексійовича хочуть покарати за те, що він у межах своїх повноважень підписував документи щодо кадрових призначень. Визначати конституційність цих указів - сфера компетенції не прокуратури, ДБР чи слідчих НАБУ, а Конституційного суду.
Невпевненість прокурорів та слідчих, сильні ораторські здібності Петра Порошенка та його адвокатів перетворили процес у його справі на політичне шоу. Публічні провали Зеленського та його команди змушують навіть яскравих опонентів Порошенка ставати на бік експрезидента, в дні суду чітко артикулюючи свою вимогу: "Зелю - геть!". Саме в цих двох словах - оцінка 24 кримінальних проваджень, за якими проходить Порошенко, активною частиною суспільства, що була не лише рушійною силою останнього Майдану, але й пішла воювати на Донбас у 2014 році.
Він же - Порошенко. Хто його посадить?
Сьогодні є великі сумніви, що Зеленський насправді хоче посадити Порошенка в тюрму. Схоже, для Володимира Олексійовича головна задача - тримати свого опонента на короткій мотузці, показуючи виборцям - дивіться, я свої обіцянки виконую, а от слідчі, прокурори та судді все псують. Для Зеленського Порошенко на волі - це живе втілення минулої злочинної влади. Його завжди можна викликати на допит у прокуратуру або ж на засідання суду. Порошенко ж у тюрмі - це масові вуличні виступи його прихильників, результатом яких може стати новий Майдан.
Сам же Порошенко з переслідувань з боку команди Зеленського намагається витиснути максимум дивідендів. Експрезидент чудово розуміє, що в умовах його підтримки лідерами західних держав нинішня українська влада не наважиться посадити його навіть у СІЗО. Тому сьогодні він виступає як лідер усіх національно-демократичних сил та реальна противага Зеленському. Поки чинний президент втрачає рейтинг, його головний опонент набирає політичних обертів.
Хай би як дивно це сьогодні не звучало, та Зеленський та Порошенко просто необхідні один одному. Вони - ідеальні політичні спаринг-партнери. З дрібнішими за масштабом опонентами Володимир Олександрович виглядатиме дуже жалюгідно, а Петро Олексійович - не так могутньо та велично. Їхнє протистояння виглядає епічно та масштабно - як і рік тому. Перший намагається грати роль президента, другий - ніяк не може з цієї ролі вийти. Зеленський та Порошенко просто приречені боротися один з одним. Принаймні доти, доки в України не з'явиться новий президент.
Коментар висловлює особисту думка автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.