Давайте спробуємо поглянути на указ Володимира Путіна про повсюдне знищення "санкційної їжі" з суто економічної точки зору, без нормальних людських емоцій і моральних оцінок. Хоча зробити це, звісно ж, украй важко, особливо якщо врахувати, що документ підписаний колишнім ленінградцем, який народився в родині блокадників, і президентом країни, в якій поза межею бідності живуть понад 20 мільйонів людей.

Головне завдання ембарго - не зовнішнє, а внутрішнє

Про що свідчила поява такого указу напередодні першої річниці запровадження ембарго на поставки в Росію продуктів харчування з цілої низки західних держав, у тому числі країн Європейського Союзу? Таке демонстративне посилення політики Москви говорить про те, що російська відповідь на секторальні економічні санкції ЄС, які почали діяти 1 серпня 2014 року, за минулий рік не дала очікуваного в Кремлі результату.

А якого ж результату там очікували? Оскільки йдеться про контрсанкції, логічно було б припустити, що ембарго має зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні завдання: завдати аграріям ЄС, які постачали продукцію в Росію, настільки серйозні збитки, щоб вони натиснули на свої уряди і змусили їх скасувати антиросійські штрафні заходи.

Однак достатньо було ще рік тому уважно вслухатися в численні заяви вищих посадових осіб Росії, щоб зрозуміти: головне завдання ембарго - зовсім не зовнішнє, а внутрішнє, протекціоністське. Західні санкції стали для Москви ідеальним приводом знову звести бар'єри на шляху зарубіжної аграрної продукції, від якої їй насилу довелося відмовитися під час вступу Росії до Світової організації торгівлі (СОТ).

Після вступу до СОТ знадобилися нові бар'єри

Членство у СОТ позбавило Росію можливості підвищувати митні імпортні тарифи. Тож у Москві, де з радянських часів вважають, що у всіх галузях життя повинно бути не більше, а менше конкуренції, з 2012 року почали активно нарощувати використання нетарифних механізмів для захисту вітчизняних виробників, у тому числі вітчизняних монополістів. Саме тому різко зросла значимість таких організацій, як Россільгоспнагляд і Росспоживнагляд, які раптом почали все частіше і частіше знаходити в імпортній продукції порушення всіляких російських норм, насамперед санітарних.

Однією з кульмінацій в процесі зведення цієї нової, нетарифної лінії протекціоністської оборони стала заборона на імпорт європейської свинини. Її запровадили наприкінці січня 2014 року, коли ще не було ані анексії Криму, ані "ДНР" з "ЛНР", ані санкцій. Вже тоді стало зрозуміло: річ зовсім не в африканській чумі свиней (АЧС), яка стала безпосереднім приводом для такого рішення. Адже її спалах зареєстрували лише у східних регіонах Польщі та в країнах Балтії, а під заборону потрапила продукція з усіх 28-ми країн Євросоюзу.

Тріумфу імпортозаміщення не вийшло

Згодом, наприкінці липня 2014 року, до Росії заборонили ввозити практично всі види фруктів і овочів з Польщі. Тому цілеспрямоване витіснення з російського ринку європейської свинини і польських яблук спланували і почали ще до того, як вибухнула "війна санкцій", що дозволила одним махом оголосити поза законом практично весь продовольчий імпорт з ЄС.

Та ось минув рік, а довгоочікуваний ефект не настав. Так, російське сільське господарство, звільнене від всіх своїх основних конкурентів, збільшило виробництво. Але далеко не в тих обсягах, не тієї якості і не за тими цінами, на які розраховували у Кремлі. Ні про жоден розквіт галузі та тріумф аграрного імпортозаміщення поки не може й ітися.

Неефективні аграрні господарства та дірявий кордон

Чому? Ключових причин, здається, дві. Хронічно низька ефективність російського сільського господарства, через яку галузь так і не зуміла належною мірою скористатися найкомфортнішими за багато років умовами для свого розвитку, і хронічно висока корумпованість митної служби, через що бар'єри на шляху "санкційної їжі" виявилися дірявими.

З контрабандою Москва вирішила боротися тепер "вогнем і мечем". Не довіряючи своїм митникам і ефективності самої системи російської митниці, Росія надсилає сигнал безпосередньо потенційним постачальникам санкційної їжі: не сподівайтеся більше провести свій товар через кордон за допомогою хабарів! Адже його тепер зобов'язані негайно знищувати, причому займатися цим будуть відразу кілька конкуруючих між собою відомств.

А з одвічною неефективністю аграрного сектора доручено боротися новому міністру. У квітні Володимир Путін поставив на чолі міністерства сільського господарства РФ багаторічного губернатора родючого Краснодарського краю Олександра Ткачова, який проявив себе під час реалізації улюбленого проекту президента - сочинської Олімпіади, тож він користується особливою довірою глави держави.

Власне, формально саме від Ткачова і надійшла пропозиція про знищення санкційних продуктів харчування - Володимиру Путіну залишалося лише підтримати цю ініціативу. Таким чином, цими днями новий міністр сільського господарства Росії з благословіння президента приступає до реалізації своєї "продовольчої програми". Її суть: жорсткий протекціонізм, який забезпечують продуктові багаття.

Андрій Гурков, економічний оглядач DW