Кадри насильства з Каталонії просто шокують. Якщо політична еліта й надалі орієнтуватиметься лише на своїх прихильників, катастрофа не за горами, вважає Гемма Касадевалл Серра.
Реклама
От тепер прем'єр Каталонії Карлес Пучдемон отримав саме те, що потрібно для посилення руху за незалежність. Йдеться про кадри, де в одному місці правоохоронці силоміць викидають з виборчих дільниць пенсіонерів, у другому - переважаючі сили поліції атакують неозброєних громадян. На інших кадрах видно як поліція вириває з рук людей, котрі хочуть скористатися своїм "правом вибору", урни для голосування.
Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой неодноразово вказував на те, що Верховний суд країни оголосив референдум незаконним, тож, мовляв, згідно з ухвалою суду, нема чого й голосувати. Щодо оголошених Рахоєм намірів "захищати правову державу", то тут він має підтримку з боку головних союзників у Європі. Але, цілком можливо, що ці жахливі кадри та сцени з Каталонії, які навряд чи можна поєднати з європейською демократією, перетворять цю підтримку на жах та несхвалення.
Обопільні звинувачення
Як і можна було передбачити, обидві сторони перекидають одна на одну вину за спалах насильства, що спостерігався цього дня. Органи юстиції Іспанії стверджують, що цей референдум був незаконним. Прибічники незалежності Каталонії все-таки вирішили провести цей плебісцит, хоч цілком очевидно, що він не відповідає міжнародним стандартам. Приміром, не було визнаної виборчої структури, котра б стежила за перебігом референдуму, не було й чіткого реєстру виборців, який можна було б перевірити. Крім того, вкрай розколоте суспільство закликали проголосувати в такий спосіб, який досі в Іспанії вважали просто неможливим.
Команда каталонського прем'єр-міністра Пучдемона з креативністю відреагувала на конфіскацію поліцією мільйонів екземплярів бюлетенів для всенародного голосування, а саме - потужною присутністю в соцмережах та швидким дублюванням заблокованих Мадридом вебсайтів. Так само реакцією на відправлення центральним іспанським урядом до Каталонії десятків тисяч співробітників національної гвардії та поліції, котрі мали перешкодити проведенню референдуму, стали нічні захоплення шкіл з боку каталонців. У таких захопленнях взяли участь як учні, так і їхні батьки. Це мало стати гарантією того, що виборчі дільниці будуть відкритими в неділю.
Драматичні кадри з Барселони
Ось що передувало дню плебісциту - 1 жовтня. Голосування розпочалося з того, що каталонці стали вітати одне одного через службу повідомлень WhatsApp зі "святом демократії". Але вже перші кадри, що показували дії поліції, розвіяли цю ілюзію.
І так само вони зруйнували віру декого, хто думав, що належить до мовчазної більшості, котра зможе не встрявати в цей конфлікт. Багато-хто з іспанців та каталонців розглядає ці події як конфронтацію між іспанським та каталонським націоналізмом, від чого вони взагалі воліють триматися осторонь.
Інші, яких так само не мало, воліли б бачити мирне проведення законного референдуму, що мав би юридичну силу, з чітким результатом та недвозначним сигналом. А тепер ці люди побачили з екранів телевізорів, як поліція штовхає і б'є підлітків, котрі могли бути їхніми дітьми, як силоміць викидає з виборчих дільниць літніх жінок, що так само могли бути їхніми матерями. І це при тому, що то були не вандали в балаклавах, а громадяни, котрі прагнули висловити свою думку під час референдуму, хай навіть і нелегальному, неорганізованому та такому, що не має юридичної сили.
Й далі ігнорувати - безглуздя
Як же тоді могло дійти до такої ситуації? Це питання, яким задається багато людей, особливо з огляду на сцени, котрі досі в такій без жодних сумнівів демократичній країні як Іспанія ніхто взагалі не вважав можливими. Жодного безсумнівного результату цей референдум не матиме. Так само невідомо, як проголосували б люди, якби сам плебісцит був легальним та узгодженим з центральною владою. Але, здається, зрозуміло одне: й далі нехтували масштабом бажання каталонців отримати незалежність - це те саме, що намагатися затулити пальцем сонце.
Мистецтво успішної політики має полягати в тому, щоб знайти вихід там, де він, на перший погляд, безнадійно заблокований. Спільним у Пучдемона та Рахоя є те, що досі вони орієнтувалися виключно на забаганки своїх прихильників. Якщо кожен з них убачатиме в подіях 1 жовтня легітимізацію своєї допетерішньої політичої лінії, то вже незабаром слід очікувати наступної політичної катастрофи. Може бути, що це призведе до мобілізації мас, і не лише в Каталонії. А ці маси могли б взяти на озброєння гасло, типу "Усіх - геть!" ("Que se vayan todos"), котре лунало 2001 року в Аргентині, населення якої вийшло тоді на акції протесту, виступаючи проти всього політичного класу.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Каталонія на шляху до незалежності
Попри заборону іспанської влади, 1 жовтня в Каталонії відбувся референдум про незалежність. Куди сягають корінням сепаратистські тенденції та які наслідки плебісцит може мати для регіону, у добірці DW.
Фото: Imago
Si чи No - що кажуть каталонці?
1 жовтня в іспанському регіоні Каталонія пройшов референдум про незалежність. Центральна влада в Мадриді всіляко намагалася йому запобігти. За даними місцевої влади, близько 90 відсотків виборців, які взяли участь у голосуванні, відповіли "так" на запитання: "Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою з республіканською формою правління?"
Фото: Reuters/A. Gea
Протести на вулицях Барселони
Десятки тисяч прибічників референдуму неодноразово виходили на вулиці Барселони - на знак протесту проти дій іспанської влади. Востаннє їх до цього спонукали обшуки в офісах представників уряду Каталонії, під час яких були вилучені бюлетені та урни для голосування, а більше десяти людей були заарештовані.
Фото: Getty Images/AFP/L. Gene
Сутички з поліцією
Голосування 1 жовтня супроводжувалося сутичками прихильників незалежності з іспанською поліцією, відправленою до Каталонії урядом в Мадриді. За даними каталонського уряду, в сутичках у день голосування постраждали майже 900 осіб.
Фото: Reuters/D. Gonzalez
Загострення останніх років
Загострення у відносинах з Мадридом, яке призвело до нинішньої ситуації, розпочалося у 2006 році, коли Каталонія ухвалила новий варіант статуту автономії. Він передбачає, зокрема, зміни держфінансування і зобов'язує громадян Каталонії володіти каталонською мовою. У 2010 році Верховний суд Іспанії визнав новий статут незаконним - і конфлікт між Барселоною та Мадридом почав набирати обертів.
Фото: picture-alliance/Zumapress.com/J. Boixareu
Сепаратизм родом із Середньовіччя
Прагнення Каталонії до самостійності плекались протягом століть. Від Х до початку ХVIII ст. регіон значною мірою був незалежним. Після здобуття Бурбонами Каталонії у війні за іспанську спадщину в 1714 році тут була розформована низка інституцій, а державною мовою оголошена іспанська. До кінця ХІХ ст. Каталонія поступово відновила своє значення, переживши економічне й культурне піднесення.
Фото: picture-alliance/Prisma Archiv
Під диктатурою Франко
Перемога фашистів у громадянській війні в Іспанії 1939 року означала для каталонців нову хвилю пригнічення, у тому числі й заборону регіональних мов. Лише після смерті диктатора Франсіско Франко в 1975 році Каталонія змогла знову претендувати на більшу незалежність. Демократична конституція 1978 року і так звані статути автономії 1979 року закріпили самоврядування автономних регіонів Іспанії.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Ідейний натхненник незалежності
Із січня 2016 року парламент Каталонії - Женералітат - очолює Карлес Пучдемон, який змінив на цьому посту Артура Маса. Пучдемон - послідовний прихильник та ідейний натхненник незалежності регіону.
Фото: Reuters/A.Gea
Суперечливі опитування
У разі позитивного голосування на референдумі уряд Каталонії обіцяв проголосити незалежність протягом 48 годин. Місцева влада неодноразово проводила опитування серед каталонців щодо їхнього ставлення до незалежності. 2014 року "за" проголосували 80 відсотків опитаних. При цьому, за оцінками, в опитуванні взяла участь лише третина жителів регіону, які мають право голосу.
Фото: Reuters/A. Gea
Більшість - за незалежність?
Вересневе ж опитування, проведене Центром соцдосліджень Instituto DYN, свідчить, що 47 відсотків жителів Каталонії виступають за відділення від Іспанії, водночас 44,4 відсотка - проти цього. Між тим, безпосередньо у референдумі готові взяти участь понад 70 відсотків виборців. Із них 65,4 відсотка збираються висловитись на користь незалежності.
Фото: Reuters/A. Gea
Іспанський "Донбас"
Каталонія розташована на північному Сході Іспанії і є одним з найважливіших індустріально-аграрних регіонів країни. Тут проживає близько семи мільйонів людей. Значна частина мешканців Каталонії, які підтримують незалежність, переконані, що регіон "годує" країну. Адже з близько 16 мільярдів євро податків, які жителі сплачують до державної казни, назад, мовляв, повертається не так і багато.
"Хибна підстава для виправдання сепаратизму"
Одним з противників каталонського сепаратизму є центристська партія "Сьюдаданс" ("Громадяни"), яка має 32 мандати в іспанському парламенті. На фото - її лідер Альберт Рівера. Представники "Сьюдаданс" запевняють, що "утиски з боку Мадрида - це лише хибна підстава для виправдання сепаратизму", адже Каталонія має широку автономію, а видатки із центрального бюджету навіть дещо вищі, ніж податки.
Фото: picture-alliance/NurPhoto/O. Gonzalez
Похмурі перспективи для туризму і бізнесу
Каталонія - популярний серед туристів регіон та промисловий центр. У разі набуття незалежності, вона може опинитися за межами не лише іспанського, а й ринку ЄС. Через подібну перспективу за останні три роки з Каталонії до інших регіонів Іспанії перебралися майже півтори тисячі компаній. Профспілки підрахували, що вже перший рік незалежності може знизити доходи людей на 30-40 відсотків.