Поїздка прем'єр-міністра Баварії Горста Зеегофера до Москви була заздалегідь оголошеним провалом. Ще до його вильоту до Росії німецькі опозиційні політики і представники партій, які входять до правлячої коаліції, ХДС і СДПН, різко розкритикували заплановану зустріч Зеегофера з Путіним. І після завершення візиту очевидно, що противники дипломатичної мандрівки глави ХСС були цілком праві.

Не час для "бізнесу як зазвичай"

Примирливі заяви баварського політика свідчать про те, що він не усвідомив знаків часу щодо путінської Росії. Судячи з усього, Зеегофер досі вважає, що "українська криза" - лише результат невеличкого непорозуміння, і варто тільки забажати, можна незабаром знову повернутися до "бізнесу як зазвичай", а баварські підприємства знову отримуватимуть величезні замовлення і звичні прибутки.

Однак анексія Криму і гібридна війна на Сході України мали на меті не лише не допустити процесів справжньої демократизації та проєвропейського курсу України. Набагато більшою мірою агресивна політика Росії щодо України є частиною стратегії Кремля з перегляду світового порядку й архітектури безпеки в Європі, які встановилися після 1990 року.

Точно не найкращим варіантом реакції на таку неоімперську і ревізіоністську політику Кремля є теперішня поведінка Зеегофера, який передчасно ставить під сумнів європейські санкції та створює враження, нібито Захід зацікавлений у нормалізації відносин з Росією без жодних умов. Зеегофер тим паче помиляється, якщо думає, що економічні проблеми Росії та падіння прибутків баварських компаній в РФ викликані лише санкціями.

Справжня причина економічного занепаду в Росії полягає в поширенні свавілля й корупції, а також у тому, що президент Путін заважає економічній, політичній і суспільній модернізації країни. Все це лише посилює залежність Росії від міжнародних сировинних ринків. Тому ціна на нафту, яка постійно знижується упродовж останніх місяців, спричиняє падіння рубля, а це своєю чергою знижує купівельну спроможність споживачів і підприємств. Це і є причиною, через яку нині в Росії заледве можна щось заробити.

Стратегічні інтереси ФРН важливіші за економічні інтереси Баварії

Санкції, справедливо накладені на Росію за її політику щодо України, не викликали самі собою економічну кризу в РФ. У найкращому випадку вони посилили її настільки, що Кремль був змушений відмовитися від своїх подальших неоімперських планів в Україні ("проект Новоросія"). Із цього погляду західні санкції виявилися успішними.

Але поступова відмова від санкцій неможлива без конкретних дій у відповідь з Москви. Баварсько-німецький індустріальний парк у Підмосков'ї або кілька домовлених пільг і замовлень для баварських підприємств - це лише крихти. Стратегічний інтерес Європи і Німеччини має полягати щонайменше у стримуванні путінського неоімперіалізму. А також у прагненні повернути Кремль до дотримання принципів світового порядку та системи безпеки, що склалася в Європі, за допомогою узгодженої і реалістичної політики. Завдання, поза сумнівом, непросте, а за допомогою примирливих заяв Зеегофера щодо російської сторони - тим паче нездійсненне.

Москва сприяє збільшенню потоку біженців

От і щодо Сирії та пов'язаної з цим теми біженців президент Путін нині - не той партнер, на якого сподівається Зеегофер. Одночасно з їхньою московською зустріччю в Женеві перервалися переговори з питання мирного врегулювання сирійського конфлікту, які нещодавно розпочалися. Причина - початок наступу урядових військ Асада за підтримки російських військово-повітряних сил. Цим Путін підірвав усі дипломатичні зусилля, яких у непростих умовах докладала переважно західна дипломатія.

Таким чином, російська політика в Сирії навіть збільшує потік біженців. З огляду на такий розвиток подій баварський прем'єр виглядає як наївний регіональний політик, який надто далеко зайшов на міжнародний дипломатичний паркет. Надзвичайно прикро, що Путін і Росія виявилися для Горста Зеегофера надто складним завданням. Своїм візитом до Москви він зробив ведмежу послугу канцлерці Меркель і західній політиці стосовно Росії.

Водночас президент Путін за допомогою підконтрольних ЗМІ зміг надати російській публіці викривлену картинку: нібито члену уряду однієї з західних країн нічого протиставити зовнішній політиці Росії. Горст Зеегофер не лише повернувся з поїздки з порожніми руками, а й дозволив російській держпропаганді відзняти такі бажані для Кремля відеокадри, що демонструють німецького політика, який робить ставку на сліпе партнерство з Росією. Усе це було передбачувано. Тому було б краще, якби Зеегофер узагалі не приїздив до Москви.