Цього року Німеччина прийняла мільйон біженців, а, можливо, навіть більше. Мільйон людей у ​​пошуках притулку, захисту і надії на нове життя. Мільйон людей - це цілий мегаполіс. Мільйон людей, яким потрібно якнайшвидше надати житло, а перш за все - роботу, і які перед цим повинні будуть вивчити німецьку мову: діти - в дитячих садках і школах, дорослі - на курсах. Це потребуватиме багатьох зусиль від німців і ще більше - від біженців. Перед німцями зараз стоїть завдання століття як мінімум для одного, а, ймовірно, навіть двох поколінь.

Різні суспільні цінності

Абсолютна більшість біженців прибуває з Сирії, Іраку, Афганістану, Еритреї. Це люди з країн і культур, де відсутні свобода та свободи. Це люди з суспільства, де велике значення мають міцні релігійні узи, в яких інтереси сім'ї, а іноді навіть роду стоять вище інтересів окремої особистості, а тим паче жінки. Вони прибувають з регіонів з патріархальною структурою, в яких держава є не батьківщиною, а ворогом.

А суспільство, в якому вони опиняються, побудоване на абсолютно протилежних принципах: тут, у Німеччині, інтереси окремої особистості стоять вище інтересів громади, сім'ї розпадаються, держава є страховкою від життєвих ризиків, а рівноправність чоловіків і жінок і право на самовизначення своєї сексуальної орієнтації існує без будь-яких обмежень. Німеччина - це відкрите суспільство.

У зіткненні лицем до лиця обидві сторони повинні будуть змінитися, навчитися робити кроки назустріч одна до одної, що потребує в першу чергу великих зусиль від мігрантів. Вони хотіли, щоб Німеччина стала їхньою новою батьківщиною, і повинні будуть пристосовуватися до її звичаїв, правил та норм. Вони повинні з повагою ставитися зокрема і до речей, які здадуться їм чужими і, можливо, навіть викличуть неприязнь. Вони повинні включитися в життя німецького суспільства, що не передбачає повну відмову від своєї культурної та мовної ідентичності. Однак Німеччина - це не Сирія і не Еритрея, і тут не можна жити так само, як вдома. Тому біженці повинні бути зацікавлені у своєму новому житті в Німеччині.

Утім, Німеччина також зміниться. Канцлерка ФРН Анґела Меркель вважає, що через 25 років країна стане більш відкритою, допитливою, цікавою і толерантною. Це - великий виклик, хоча сучасна Німеччина вже давно є такою в повсякденному житті. І все ж Німеччина зміниться: вона повинна впевнено визначати свою сучасну ідентичність і в той же час навчитися проявляти інтерес до незнайомих речей. Ісламська культура - це не тільки шаріат, пригнічення жінок і паранджа. У повсякденному житті все це теж є, однак ісламська культура також зберегла для Європи культуру стародавньої Греції, згаслу в Середньовіччі. Ісламська культура багата своїми шедеврами мистецтва, монументальними пам'ятниками, літературою і філософією. Прийшов час так само відкинути упередження і критично наблизитися до цієї культури, як це зробив Йоганн Вольфґанґ фон Ґете у своєму "Західно-східному дивані".

Прощання з помилками

З політикою щодо біженців пов'язані дві омани. Перша, з якою німці зараз прощаються: Німеччина не є країною імміграції. Це не відповідало дійсності і раніше, а зараз - і поготів. У нас привабливий імідж, тому люди хочуть потрапити до нас. Друга помилка: політика надання притулку - це імміграційна політика, мета якої полягає у вирішенні демографічних проблем країни. Це абсурдно в політичному плані: іммігрантів привертають цілеспрямовано і в певній кількості, а біженці просто прибувають. Незважаючи на це, їх потрібно якомога швидше інтегрувати - як у мовному, так і в професійному плані. А також ментально: вони вибрали Німеччину як країну своїх надій і повинні, навіть зобов'язані домогтися того, щоб це відкрите суспільство стало їхнім власним.