Чи саме зараз ми бачимо "розворот" у німецькій політиці щодо біженців? Чи такий "розворот" уже відбувся? Хай там як, а голова соціал-демократів Зіґмар Ґабріель у ці дні випромінював переконання, що "розворот у німецькій політиці, на якому так часто наполягають, вже відбувся". Ті, хто чекають на перегляд політики та вимагають обмеження потоку біженців, цікавляться: Як саме? Де? Прихильники ж політики відкритих кордонів збентежено забитують: "Коли? Ой лихо!"

Чи канцлерка Анґела Меркель справді змінила курс? Тримати курс корабля - значить діяти відповідально, в тому числі й відповідально в політичному плані. Йдеться про баланс між бажаним та дійсним. Але керувати кораблем не означає автоматичну зміну курсу. У доброго стерничого корабель більш-менш елегантно розрізає морські хвилі, але якщо раптово змінити курс, то зі столів та полиць у барі на борту судна одразу на підлогу полетять склянки. Так само, як і при несподіваному розвороті в політиці.

Плавання на мілких водах та в раптових течіях

Упродовж минулих місяців Анґела Меркель принагідно говорила про те, що політика так само, як і сама вона в питаннях подолання кризи біженців притримується обережності. Канцлерка також наголосила, що щоразу слід пристосовуватися до нового розвитку подій. Причому наріжні камені тут вже давно відомі: помітне скорочення кількості нових біженців, категоричне "ні" будь-якому встановленню якоїсь "(верхньої) межі", подальший курс та робота над європейським рішенням (включно зі збереженням шенгенської зони та відкритих кордонів в Європі), боротьба з причинами масової втечі біженців до Європи. Що - ілюзорно-бажане, а що біль-менш досяжна мета - про це можна сперечатися, коли йдеться про згадані головні умови. Нинішня ситуація в Греціїта на Західних Балканах показує складнощі стернування на всіх мілинах та політичних течіях.

До системи Меркель належить не лише розумний прагматизм та тривале вичікування, але й раптові поворотні пункти. Прикладами можуть бути відмова від обов'язкового призову до лав збройних сил та рішення припинити експлуатацію атомних електростанцій. Порівняно з цим відкриття кордонів для біженців, що мало місце на початку вересня 2015 року, не було принциповим політичним поворотним пунктом. За тижні, та навіть місяці перед тим сотні тисяч біженців безконтрольно прибували до Німеччини. Меркель на тлі відкриття кордонів в обхід європейських норм говорить про рішення, продиктоване "гуманітарним імперативом". Того, хто аргументує такими словами, кадри з пункту перетину грецько-македонського кордону Ідомені мають справді неабияк збентежити.

З осені постійні корекції курсу

Обережна політика - з вересня 2015 року це призвело до певних змін курсу, - а також визнання, що Меркель та Німеччина у цьому питанні досить одинокі в Європі. Тож тепер усі сторони - німці й європейці - мусять примиритися з кадрами з Ідомені або з центру Афін. Як мінімум, до понеділка, до наступного саміту ЄС щодо кризи біженців.

Може бути, що після цього спостерігатимуться певні дії у відповідь. Прагматичні дії. Так само, як вже впродовж багатьох тижнів маневрують та корегують курс. Попри це основні засади "Зменшення притоку біженців - жодної верхньої межі - європейське рішення" й надалі визначають курс Меркель та її стернування. Кадри з Будапешта та кадри тіл біженців, котрі померли жахливою смертю від задухи у рефрижераторі, кинутому на автобані в Австрії, зі сценами з Ідоменірозділяє не лише півроку. З німецької точки зору за цей час у Європі відбулось також певне протрезвіння. Меркель стернує обережно, але не забуває про свої головні цілі.