Нинішні вибори президента РФ особливі ще й тому, що вони відбуваються у день, коли Крим і Севастополь офіційно включили до складу Російської Федерації. У самому Криму це вже не перші федеральні вибори, але думські можна назвати репетицією, президентські - інша справа. Їх розглядають як своєрідне підтвердження результатів референдуму 2014 року, коли в умовах, далеких від міжнародних стандартів, за явки у 83 відсотки, було зафіксовано майже 97 відсотків голосів за приєднання півострова до Росії. У Севастополі ці показники склали відповідно 90 і 96 відсотків.

Повторити такі результати у 2018-му, замінивши "за приєднання" на "за Путіна", мабуть, хотілося би місцевій владі, але це буде вкрай важко навіть за наявного адмінресурсу. Величезна підтримка Володимира Путіна в Криму заспокоює самих прибічників, жодних мобілізаційних настроїв, як це було чотири роки тому, судячи з усього, немає, тому голосувати, імовірно, піде набагато менше людей.

Без вогника

На півострові цей день вихідний, а оскільки він ще й припав на неділю, вихідний спочатку перенесли на 19 березня. Але потім "на численні прохання трудящих" знову перенесли, влаштувавши кримчанам невеликі канікули з 8 по 12 березня. Трудящі ці, особливо мешканці курортів, - такий ненадійний елемент, що відпускати його відпочивати під час відповідальних політичних подій украй недалекоглядно: роз'їдуться ще посеред тижня і повернуться як раз до підбиття підсумків, як тут забезпечити явку?

Один знайомий кримчанин розповів мені, що за його відчуттями, багато жителів півострова були би зовсім не проти фальсифікацій - як щодо явки, так і щодо голосування за Володимира Путіна: політику-то його вони схвалюють, а ось на дільниці йти - лінь. От якби був якись мобілізаційний фактор, наприклад, чергова енергоблокада з боку України, тоді інша справа, а так - жодних стимулів. Путіна ж все одно оберуть.

Візит перед виборами

А ось для Путіна, кажуть, вкрай важливо, як проголосують у Криму. По країні його (або його адміністрацію) найбільше хвилює явка, в Криму ж - саме підтримка. У будь-якому разі так вважає головний редактор радіостанації "Ехо Москви" Олексій Венедиктов, який став, на думку декого, мабуть головним російським, а може й світовим експертом з Путіна. Очікували, що Путін полетить до Криму 18 березня, скориставшись правом проголосувати на будь-якій дільниці. Але візит відбувся на кілька днів раніше. Можливо, це відбулося, зокрема, через побоювання, що заходи безпеки, яких вживає ФСО (Федеральна служба охорони - Ред.) під час таких поїздок, можуть справити негативний вплив на явку.

Нинішній візит до Криму мав, певно, максимальний у наявних умовах ефект: Америка засудила (значить, все правильно робить Володимир Володимирович), президент приїхав на будівництво мосту і до майже готового аеропорту Сімферополя (а українські начальники лише жирувати й відпочивати їздили), решта кандидатів до Криму не приїздили (для кримчан в принципі існує тільки один кандидат). Тобто всі ті, кого можна було надихнути черговою появою на кримській землі живого Путіна, надихнулися.

Кримське звикання

Ну а для жителів Росії, судячи з нещодавнього опитування "Левада-центру", Крим саме перестав бути мобілізаційним фактором, до нього просто-напросто звикли. Більшість практично припинила сперечатися з меншістю щодо приналежності півострова, і тепер тема ця нагадує про себе у мережевих дискусіях радше непрямо. Питання Криму, як і раніше, ефективне у справі розколу людей, тією чи іншою мірою опозиційно налаштованих до Путіна.

Найсвіжіший приклад - запеклі суперечки довкола щойно померлого Олега Табакова, чий фантастичний талант і гігантський внесок у російську культуру в очах деяких людей виявилися геть перекресленими висловленою ним підтримкою "приєднання Криму". Ці люди, звісно, одразу ж вщент розсварилися із тими, хто вважав, що політична позиція, найшвидше суто кон'юнктурна, не применшує генія, і навіть з тими, хто просто пропонував обговорити все це після поховання.

Саморуйнування чи відродження?

Багато виборців, які підуть на дільниці 18 березня, незалежно від їхнього ставлення до подій у країні, добре розуміють, що це - що завгодно, але тільки не вибори. Одна із найпопулярніших трактовок, яка цілком має право на життя - референдум про довіру до Володимира Путіна. У його результаті ніхто не сумнівається, і єдине, що хоч якось цікаво - абсолютні цифри.

Але є ще один підтекст, який, я певен, зчитують далеко не всі. Кожен голос за Володимира Путіна буде віддано і за подальшу міжнародну ізоляцію Росії, початок якій поклало саме "приєднання Криму". Минулі чотири роки додали й інших причин: малазійський "Боїнг", війна на Донбасі, спроба перевороту в Чорногорії, втручання в американські вибори, кібератаки, а тепер ось отруєння колишнього офіцера ГРУ… А попереду ще щонайменше шість років шляху, який ми розпочали з Кримського півострова. Шляху, як вважають одні, відродження, а інші - катастрофічного саморуйнування.

Олександр Плющев - російський журналіст, інтернет-експерт і блогер.

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.