1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
ПолітикаБілорусь

Лукашенко розчистив собі шлях для "елегантної" перемоги

Оглядач DW Володимир Дорохов
Володимир Дорохов
15 липня 2020 р.

Формально президентська кампанія в Білорусі в розпалі. Але фактично після відмови головним фаворитам від опозиції в реєстрації кандидатами вона втратила інтригу, вважає Володимир Дорохов.

Президент Білорусі Олександр Лукашенко (архівне фото)Фото: Reuters/V. Fedosenko

Зазвичай саме після реєстрації кандидатів у президенти виборча кампанія стає реально цікавою. У разі ж Білорусі вона, після того як Центрвиборчком 14 липня не зареєстрував провідних опозиційних претендентів - ексбанкіра Віктора Бабарика та колишнього керівника Парку високих технологій (ПВТ) Валерія Цепкала - втратила будь-яку інтригу.

Схоже, попереду чергова "елегантна перемога" чинного глави держави Олександра Лукашенка, який беззмінно править країною понад чверть століття. Мало сумнівів, що йому вдасться зберегти владу, питання в тому, як довго потім Лукашенко зможе залишатися в президентському кріслі.

Несподівані претенденти і пандемія

Білоруські вибори-2020 справляють дивне враження. Воно виникає від поєднання жорстких прийомів і силових підходів, які застосовувалися владою і раніше, з масою новацій з табору альтернативних претендентів - там суцільно нові обличчя, широке використання сучасних технологій і загалом спрямованість у майбутнє.

Читайте також: Вибори в Білорусі: з футболками проти переобрання Лукашенка

На нинішню виборчу кампанію потужний вплив мали три чинники, поява, принаймні, двох з яких - пандемії COVID-19 і висунення претендентів з солідним номенклатурним бекграундом (Бабарика та Цепкала) - навряд чи хтось міг передбачити.

Оглядач DW Володимир ДороховФото: DW

Реакція влади на висунення опонентів, не пов'язаних з традиційною опозицією (вона залишилася поза грою) і цілком прийнятних для чиновництва, була звичною - образи, дискредитація, кримінальне переслідування і позбавлення можливості стати кандидатом на пост президента. А ось позиція президента Лукашенка з приводу боротьби з коронавірусом - применшення серйозності проблеми, відмова від локдауну і карикатурні поради з боротьби з заразою ("горілка, лазня, трактор") - обурила значну частину населення і, здається, породила легке бродіння в держапараті.

Без соціології настав "Псіхо3%"

Проблему загострила - і це фактор номер три - відсутність в країні незалежної соціології, через що неможливо точно оцінити масштаб обурення і бродіння в білоруському суспільстві. Влада потрапила в становище пацієнта, який легко збуджується і в якого піднялася температура, але він не знає, наскільки саме, адже сам напередодні викинув термометр. Симптоми "захворювання" - довгі черги з охочих підписатися за висунення альтернативних кандидатів, акції солідарності по всій країні - очевидні. Як далеко все зайшло - сказати важко.

Читайте також: Коментар: Фінальна гра для білоруського диктатора Лукашенка?

Звідси, мабуть, і безглузда заборона на онлайн-опитування відвідувачів сайтів, в яких Лукашенко набирав три відсотки, а Бабарико - понад 50. Якщо хтось забув - на виборах 2010 року такі "голосувалки" противники президента вже використовували. І в них (соціологи ставляться до таких даних з іронією) впевнено лідирували опозиційні кандидати. Але Лукашенко тоді їх великодушно не помічав, бо знав, що реальні цифри зовсім інші.

Віктора Бабарика не зареєстрували кандидатом у президенти БілорусіФото: picture-alliance/dpa/N. Fedosenko

Інші вони і сьогодні - зрозуміло, підтримка чинного глави держави вища за три відсотки. А ось те, що ця цифра стала мемом, багато хто в неї повірив, а владі доводиться виправдовуватися, замість того щоб її ігнорувати або висміяти, свідчить про те, наскільки невпевнено почувається Лукашенко. І як змінюється білоруське суспільство.

Електоральна база президента за чверть століття правління кардинально трансформувалася. Це вже не "принижені й ображені" середини 1990-х, які сильніше за всіх постраждали від радикальних змін тих років, а чиновницький апарат; співробітники силових структур, працівники соціальної сфери, залежні від влади, а також афілійований з ними бізнес. Таких людей багато, вони, швидше за все, не мають ілюзій щодо Лукашенка і його політики, але підтримували його і робитимуть це надалі, бо виходить з того, що це відповідає їхнім інтересам.

Знову "елегантна перемога"?

Відсутність ознак розколу в білоруській правлячій еліті, перш за все в силовому блоці, дозволяє припустити, що далі все, на жаль, піде за вже не раз випробуваним сценарієм. Агітпроп на всю котушку включиться в прославляння Олександра Лукашенка і його досягнень. Виборчі комісії порахують голоси "як треба", ЦВК намалює Лукашенкові понад 80 відсотків, решта кандидатів щедро отримають у межах п'яти відсотків.

І якщо прогнозувати, у що виллється незгода суспільства з описаним сценарієм, досить важко, то ось відповідь влади на таке обурення уявити легко - вона виявиться настільки жорсткою, наскільки потрібно буде для придушення протесту. Про це свідчить вся їхня поведінка під час нинішньої кампанії, в першу чергу, превентивне затримання і засудження за надуманими приводами потенційних лідерів вулиці - Павла Северинця, Миколи Статкевича, Сергія Тіхановского.

Взимку 2019-2020 року білоруси протестували проти більшої інтеграції з РосієюФото: DW/A. Boguslawskaja

Складно уявити, що на даний момент можна протиставити в Білорусі правителю, який щодня повторює, що "країну ми вам не віддамо", і що користується репресивним апаратом, який досі не давав збоїв.

Підірвана легітимність і її наслідки

"Вибори будуть дуже цікавими, а після виборів буде ще цікавіше. Це я вам обіцяю", - розговорився Олександр Лукашенко під час закритого виступу перед активом Мінської області. З другою частиною твердження, мабуть, варто погодитися. Раніше легітимність Лукашенка всередині країни практично ніхто не ставив під сумнів, що дозволяло йому більш впевнено поводитися з зовнішніми партнерами.

Читайте також: Вибори без вибору? Як від перегонів усувають суперників Лукашенка

І в Мінську, і в Москві, і в Брюсселі розуміли, що хоча більше 80 відсотків Лукашенко звичайно ж не набирав, вибори-то він вигравав, понад 50 відсотків за нього голосували - що підтверджували і незалежні соціологи. Тепер цього не буде, цього потужного козиря Лукашенко позбавляється, місце реального рейтингу посядуть меми.

Втрату громадської підтримки і ставку на силову складову посилюють економічні проблеми країни, вирішувати які навряд чи хтось ззовні готовий допомогти. З високою часткою ймовірності можна очікувати, що відносини Мінська з Заходом знову зіпсуються - для цього вистачить однієї нереєстрації Бабарика та Цепкала, а якщо трапиться рецидив репресій 2010 року, то можливо і повернення санкцій.

Репресії проти опозиціонерів можуть знову погіршити й без того нелегкі відносини ЄС та БілорусіФото: DW/E. Daneiko

Цей відкат послабить позиції Мінська в діалозі з Москвою. На даний момент ніщо не каже про те, що курс Росії на неухильне зниження дотацій Білорусі та створення з нею єдиного народно-господарського комплексу зміниться. 10 серпня в Мінську настане поствиборне похмілля - сумнівна легітимність і дедалі більші економічні проблеми вдома, холодність Заходу і 31 дорожня інтеграційна карта в Москві.

Зрозуміло, навряд чи варто очікувати швидкого повалення режиму в Мінську, Лукашенко - політик-довгожитель і визнаний майстер лавірувати і виходити з найскладніших ситуацій. Але його, на перший погляд, стійкий режим буде незворотно танути. І процес цей зупинити настільки ж проблематично, як глобальне потепління. З принципових питань Лукашенко - він не раз це довів - не готовий змінювати свою думку, а збереження чинних підходів неминуче прискорює рух білоруської економіки до банкрутства, про що в своїх інтерв'ю неодноразово переконливо розповідав Бабарико. Все питання в тому, як довго Лукашенко, не поступаючись принципами, зможе залишатися в президентському кріслі.

Чому Лукашенку не дає спокою "білоруський Навальний" (10.06.2020)

06:10

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW