Найгірші прогнози щодо ходи парафіян Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) вулицями української столиці, на щастя, не справдилися. Cпецслужбам і поліції вдалося не допустити провокацій щодо учасників хресного ходу, розпочатого на сході і заході країни, а завершеного в Києві 27 липня.

Інформаційний галас, який супроводжував це тритижневе дійство, мобілізував парафіян Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) на те, щоб також вийти на вулиці, нехай і на добу пізніше - 28 липня, в день хрещення Русі. Саме їм адресувалася заява Петра Порошенка про необхідність створення єдиної української православної церкви.

Свої і чужі

Хресну ходу УПЦ МП в Україні сприйняли не інакше як спробу Російської православної церкви (РПЦ) дестабілізувати ситуацію в країні. Самі організатори ходи декларували благородну мету - досягти миру в Україні.

Правда, за ним вони чомусь пішли не в Москву, що має безпосереднє відношення до війни на Донбасі, і не в ЛНР і ДНР, а до Києва. Ймовірно, їхнім завданням було в чергове продемонструвати, що ключ до вирішення конфлікту на сході країни знаходиться саме в українській столиці, а все, що відбувається останні два роки в Україні - ніщо інше, як громадянська війна.

Українські спецслужби не виключали, що однією з цілей цієї хресної ходи була також спроба спровокувати на кровопролиття прихожан УПЦ МП і правих радикалів. Як би там не було, завдяки СБУ і МВС цього вдалося уникнути. Бійні не сталося. Зате, схоже, саме під час цієї ходи відбулося остаточне розділення віруючих на своїх і чужих. Принаймні, ні у кого не залишилося ілюзій з приводу того, що УПЦ МП була і залишається під контролем Російської православної церкви.

Московський патріархат в Україні не шанують уже давно. Він зробив все, щоб його в державі сприймали як п'яту колону. Намісники патріарха Кирила демонстративно не визнають участі Росії у війні на Донбасі, не шанують пам'ять загиблих військових на сході країни і регулярно відмовляються відспівувати українських бійців. Все це викликає подив навіть у самих парафіян.

З думкою про єдину церкву

За часів Віктора Януковича "базовою" церквою для влади була саме УПЦ МП. Що, власне, й не дивно, враховуючи, що представники колишнього режиму пізніше масово втекли до Росії. Нинішня ж влада демонструє свої симпатії до УПЦ КП. Так, Петро Порошенко проігнорував ходу представників Московського патріархату і з'явився на молебні парафіян Київського патріархату, де говорив про необхідність створення в країні єдиної православної церкви. І було очевидно, на базі якої з церков вона може бути створена.

У червні цього року Верховна Рада звернулася до Вселенського патріарха з проханням надати автокефалію православній церкві в Україні. Українцям пообіцяли створити комісію, яка розгляне це питання. Напевно, рано чи пізно таке право країна дійсно отримає. Тоді Московському патріархату доведеться задовольнятися статусом гостя на українській землі.

Звісно, шлях до створення єдиної Української помісної православної церкви - довгий і непростий. Для успішного його завершення потрібні зусилля не лише УПЦ КП, а всього українського суспільства. Країна, що змушена зі зброєю в руках відстоювати свою незалежність і територіальну цілісність, заслуговує миру і міжконфесійного порозуміння.

П'ята колона Путіна?

За допомогою хресної ходи УПЦ МП спробувала продемонструвати свою міць. Одні стверджують, що в українській столиці було 20 тисяч "ходоків", інші говорять про 80 тисяч. У будь-якому випадку, ми стали свідками максимальної мобілізації прихильників Московського патріархату в Україні. Хода дала хоча б приблизне уявлення про кількість тих, кого нерідко називають п'ятою колоною Путіна. Саме з ними в майбутньому треба буде вести розмову про створення єдиної православної церкви в країні, якщо на те буде воля Вселенського патріархату.

На сьогодні ж УПЦ МП була і залишається вірним союзником Москви в Україні. Вона користується підтримкою одного з центральних телеканалів країни і колишніх соратників Януковича. Можливо, значна частина її парафіян - це політично пасивна, але все ж віддана Російській православній церкві аудиторія, яку Кремль в будь-який момент може залучити до боротьби, буде то боротьба "за мир", "проти хунти" або "з фашистами". І хоча хрест не може перетворитися на кинджал, в руках людей, для яких церква - лише засіб у боротьбі за уми її парафіян, він не менш небезпечний, ніж будь-яка інша зброя.