У перші місяці перебування Надії Савченко у російській в'язниці ще можна було знайти пояснення ситуації, що склалась. Так, мабуть, її тримають для того, аби при нагоді на кого-небудь обміняти. Так, ніхто не вірить в офіційну версію про незаконний перетин кордону, але й військовополоненою її не оголосили, а тому російській державі доводиться грати з законом. Так, це негарні ігри, але й сама роль Росії у конфлікті на Донбасі негарна, а закон - ну, не будемо робити вигляд, наче російська влада коли-небудь хвилювалася через те, як вона виглядає з точки зору закону. Негарно, але має пояснення - так можна було б змалювати поведінку російської держави по відношенню до Савченко у 2014-му та частково 2015-му роках. Навесні 2016-го всі аргументи формату "ну, ви ж розумієте" припинили діяти.

Таких політв'язнів ще не було

Стати національним героєм України - це був єдиний шлях для Надії Савченко з перших днів її перебування у російських казематах. Майже два роки потому вона перетворюється у важливий символ й для Росії. Таких політв'язнів у нас ще не було. Роками російська репресивна система тренувалась тільки на своїх громадянах, а у випадку із Савченко вона вийшла на міжнародний рівень.

Тримати під вартою видатного іноземця, члена ПАРЄ - це взагалі з ким можна порівняти? Льотчик Пауерс, Матіас Руст? Але ті хоча б дійсно самі перетнули радянський кордон й були відпущені додому при першій нагоді. Найбільш схожий випадок, ймовірно, Рауль Валленберг, але у його ситуації радянська влада визнала сам факт викрадення й арешту тільки наприкінці 1980-х, а тут все показово - Савченко заарештована, а судять її відкритим судом.

Традиційна російська практика, згідно з якою закон, як у прислів'ї, схожий на дишло, давно стала частиною суспільної угоди. Ніхто серйозно не заперечує, що вище за закон в Росії завжди опиняються інтереси силових органів, які готові заради справи й наркотики підкинути, й про сколену зубну емаль нафантазувати, й за політичної необхідності влаштувати який завгодно "Кировлес" (справа проти опозиціонера Олексія Навального - Ред.).

Справа Савченко переносить цю практику у міжнародний контекст. Аргумент "у нас так заведено" й ласкаве поліцейське підморгування працює лише зі співвітчизниками. Справа Савченко демонструє всьому світові, чого насправді варті російське слідство та російський суд, у випадку якщо у когось були сумніви з цього приводу. І проблема не лише в тому, що офіційна Росія давно не соромиться політично мотивованих справ. Набагато важливіше з точки зору опису ганебних рис системи, що склалася, те, що справу Савченко зараз, навесні 2016-го, вже й політично мотивованою не назвеш - всі можливі політичні резони вона розгубила за останні два роки.

Савченко чи Бастрикін?

Позаду опинилася й можливість торгуватися Надією Савченко у мінському процесі чи у перемовинах "нормандської четвірки". Обмінювати її зараз, здається, також вже нема на кого, й навіть пропагандистські потреби Кремля за цей час настільки змінилися, що сюжети про "карателів із батальйону "Айдар", на яких був попит два роки тому, тепер назавжди поступилися близькосхідній тематиці.

Все виглядає так, наче Савченко судять та тримають під вартою взагалі ні для чого - просто система не має заднього ходу, й коліщата державного механізму не можуть обертатися назад. Втративши всі раціональні пояснення, справа Савченко вже перетворилася на символ дурнуватого безглуздя російської репресивної машини, а сама Савченко стає не лише українським, але й російським символом спротиву цим судам, цим слідчим, цій державі, живою ілюстрацією до гасла "За вашу та нашу свободу".

Як вже траплялося неодноразово останніми роками, політична реальність ставить перед російським суспільством найбільш неприємні запитання у форматі "або/або", які вимагають однозначної відповіді. Бастрикін (Олександр Бастрикін, глава Слідчого комітету РФ - Ред.) чи Савченко? Звісно, Савченко. Ось ця націоналістка з батальйону "Айдар", ось цей живий символ української "антитерористичної операції", людина, яка втілює у собі все або майже все, що у звичайному житті не прийнятне для середнього антипутінського інтелігента - завдяки талантам російських спецслужб та судів навіть така суперечлива фігура перетворилась на найбільш важливий антипутінський символ.

Якби російська влада поводила себе дещо менш жахливо, образ Савченко міг би викликати у багатьох в Росії запитання та відверте неприйняття. Але, і це відбувається вже не вперше, російська влада змогла поставити себе так, що навіть батальйон "Айдар" на її тлі виглядає трохи більш пристойно, ніж вона.

Автор: Олег Кашин, незалежний російський журналіст та письменник, засновник та головний редактор інформаційного ресурсу kashin.guru. Колумніст DW. Олег Кашин у Facebook: Oleg Kashin.