Минулі кілька днів були для Туреччини вкрай неспокійними. Одне з провідних друкованих видань країни - Hürriyet - зазнало за останні дві доби двох нападів. Осередки Республіканської народної партії (РНП) і прокурдської Народно-демократичної партії (НДП) були атоковані в низці міст по всій країні. Подекуди демонстранти били вітрини крамниць або підпалювали офіси. Наслідком боротьби з тероризмом, оголошеної урядом, може стати внутрішній конфлікт, якщо лідерам країни бракуватиме політичної мудрості у цей критичний момент.

З моменту парламентських виборів не минуло й двох місяців, а Туреччина вже постала перед небезпекою глибокої політичної кризи. Вбивство членів Робочої партії Курдистану, визнаної Туреччиною і Євросоюзом терористичною організацією, змусило людей вийти на вулиці. Щоденні вбивства молодих солдатів і поліцейських - неабиякий шок для суспільства. Тисячі людей вийшли на акції протесту проти тероризму. Це слушна реакція суспільства.

Утім, у деяких регіонах країни ситуація вийшла з-під контролю. Деякі демонстранти кинулися громити редакцію газети Hürriyet, крамниці і офіси, а також партійні осередки РНП і НДП. Деякі приміщення були підпалені.

Гра зі страхом

"Страх і демократія не зовсім сумісні речі. Але ми саме відчуваємо страх". Це слова Седата Ергіна, головного редактора Hürriyet - одного з провідних друкованих видань країни. Це яскраве свідчення того тиску, який відчувають на собі турецькі ЗМІ, які наважуються опонувати президенту Реджепу Таїпу Ердогану і правлячій Партії справедливості і розвитку (ПСР). Два напади на редакцію видання сталися після того, як прибічники Ердогана почали обурюватися тим, що вона буцімто викривила слова президента в одному із заголовків.

Жодні політичні погляди не можуть виправдати цієї агресії. Ці напади на редакцію газети і партійні осередки є злочинами. Нехай навіть декого з нападників і заарештували, непокоїть інше - сам факт того, що ці напади мали місце. Провокувати молодих людей, прирівнюючи газети до терористичних організацій - це дуже небезпечна гра.

Час солідарності

Породжувати ненависть і сіяти зерно дискримінації в суспільстві - все це не допоможе жодній партії. Навпаки, громадяни почнуть ставити собі запитання: хто несе відповідальність за дестабілізацію країни? Кожен має право на демонстрацію, однак держава також має нести відповідальність за захист громадян і карати тих, хто провокує насильство.

Нині країні як ніколи потрібна солідарність і розуміння того, що люди мають співіснувати на цій землі. Людина, яка має представляти всіх громадян - незалежно від їхньої національності, політичних поглядів або статі - це президент Туреччини. Дуже прикро, що єдиним з провідних політиків країни, хто не звернувся до людей із закликом до солідарності був саме президент Ердоган.

Йдеться вже давно не лише про те, хто переможе на виборах. Йдеться про майбутнє країни, яка багато років боролася за єдність. Країна нині постала перед новим видом терору - терору ненависті й дискримінації. Зупинити такий розвиток лише самі люди. Якщо вони скажуть "ні" будь-яким провокаціям.