1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Коментар: Небезпека терору в Києві

Бернд Йоганн - керівник української редакції DW
Бернд Йоганн
1 вересня 2015 р.

Націоналісти хочуть підірвати процес мирного врегулювання у Східній Україні шляхом насильства. Держава має розпочати жорстку боротьбу з тими, хто кидає в правоохоронців гранати, вважає Бернд Йоганн.

Фото: Getty Images/AFP/S. Supinksy

Після кривавих сутичок перед будівлею парламенту в Києві Петро Порошенко виступив із чіткою заявою. Він засудив насильство з боку українських націоналістів, спрямоване передусім проти правоохоронців. Порошенко назвав протести перед Верховною Радою під час голосування за необхідну конституційну реформу "антиукраїнською акцією" і "ударом в спину" Україні. Злочинці, а також організатори протестів мають постати перед судом, закликав український президент.

Слова "терор" у промові Порошенка не було. Але чим іще був цей акт насильства? Посеред столиці з натовпу войовничих націоналістів у бік працівників Національної гвардії було кинуто гранату. Її ударна сила була настільки великою, що в результаті вибуху поранень дістали понад сто осіб, троє молодих бійців Нацгвардії загинули. Вулиця перед парламентом після подій була схожа на поле бою, подібною на те, що ми бачимо у зоні бойових дій на Донбасі.

Бернд Йоганн, керівник української редакції DW

Досить евфемізмів!

Чи дійшла таким чином війна на Донбасі тепер і до Києва? Українські політики - зокрема й Порошенко - досі уникають терміну "війна", говорячи про бойові дії проти підтримуваних Москвою сепаратистів на Сході України. Замість цього вони вживають слово"терор" - саме проти нього, за словами українських політиків, воюють армійські підрозділи та добровольчі батальйони в рамках "антитерористичної операції" (АТО).

Словом "терор" в Україні й досі прикрашають війну, яка коштувала життя вже понад семи тисячам осіб. І цей евфемізм не повинен заважати українським політикам назвати криваве побоїще під стінами Ради тим, чим воно було - актом тероризму і, можливо, навіть спробою насильницького перевороту. Адже ультранаціоналісти не хочуть миритися з тим, що війна на Донбасі може бути завершена політичним шляхом, а це означає - шляхом компромісів.

Конституційні зміни невідворотні

Саме цій меті слугують заплановані зміни Конституції України, які парламент у понеділок підтримав у першому читанні. Вони належать до вимог, закріплених у Мінських угодах, і мають передати більше повноважень українським громадам та регіонам. У разі запровадження ці зміни мали би стосуватися і окупованих сепаратистами районів Донбасу. Децентралізація має відбутися в рамках українського законодавства, хоч поки не визначено, як саме виглядатимуть прописані у змінах до Конституції "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей". Тож закиди (в бік прибічників конституційних змін - Ред.), мовляв, такі зміни означатимуть автономію та розкол України, не мають під собою підстав. На цьому вже неодноразово наголошував Порошенко.

Хибною є і критика в бік українського парламенту та уряду, що вони, мовляв, прогнулися перед міжнародними посередниками, як то Німеччиною та Францією. Демократично обраний парламент України мусить і повинен вирішувати долю конституційних змін шляхом вільного голосування. Щонайменше дивним видається той факт, що саме войовничо налаштовані націоналістичні сили кидають гранати у поліцейських з тим, аби таким чином завадити парламенту користуватися своїми правами. Саме це, а не готовність до компромісу більшості українських політиків, які сперечаються у Верховній Раді про те, чи може і як саме може зміна Конституції сприяти завершенню війни на Донбасі, і є справжньою зрадою національних інтересів.

Демократія замість насильства

Критика Мінських угод лунає і з лав проєвропейських сил у Києві. Але передусім політики з лав екстремістських і правопопулістських "Свободи" та "Радикальної партії Олега Ляшка" вважають, що конфлікт на Сході України можна зупинити військовим шляхом. Під час сутичок у Києві їхні представники були у перших лавах . Імовірно, брали участь у них і прибічники "Правого сектора".

Україна зараз мусить виступити проти радикальних екстремістів зі всією жорсткістю судової системи. Особливо зважаючи на те, що через війну всередині країни в обігу опинилося надто багато зброї. Така мілітаризація - велика загроза для країни поряд із війною на сході: держава може втратити монополію на застосування сили в разі, якщо вона не покладе край діям політиків, які не гребують насильством. Шляхом демократичних виборів українці обрали торік свого президента, свій парламент і тим самим також свій уряд. Усі вони зараз мусять спромогтися вивести Україну з кризи. Той, хто виступає проти них із застосуванням насильства і з гранатою в руках, є терористом.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW