Це схоже на страшний сон. Другий пілот хоче вчинити самогубство - ймовірно, бо ми поки не знаємо нічого про його мотиви - спрямовує літак у прірву і забирає життя ще 149 людей. Суїцид призвів до масового вбивства беззахисних, невинних пасажирів. Довіра пасажирів до пілотів - при тисячах рейсів щодня по всьому світу - підірвана. Однак цей жах залишається поки радше окремим випадком. Тривожним окремим випадком.

Звісно, тепер шукатимуть причини того, що сталося. Чому другий пілот так вчинив? І хто нестиме відповідальність, хто взагалі винний? Чи ніхто не помітив під час навчання, які проблеми були у цього хлопця? Чи не варто залучати більше психологів до процесів навчання та тестування пілотів? На словах - це добре і навіть трохи банально. Але ж як часто психологи помиляються у сімейних конфліктах. Як часто психологи не розпізнають, наскільки складний характер у людини, яка сидить перед ними. І тепер вони мають нести відповідальність під час навчання пілотів, аби суспільство могло бути спокійним? Ні, це не рішення. До того ж підготовка пілотів у компанії Lufthansa всесвітньо відома своєю якістю.

Осмислене, свідоме знищення рейсу 4U9525 складно збагнути. Воно шокує та збиває з пантелику. Бентежить, нікого не відпускає, змушує нас мовчати і відчувати свою причетність. Ми усвідомлюємо глибину цього жаху. Ми намагаємося збагнути, що відбулося. Ми шукаємо раціональні пояснення, які б полегшили нам розуміння цього жахіття у французьких Альпах. Але ця драма не допускає простих пояснень.

Люди співчувають і страждають разом із рідними жертв. ЗМІ (поки що) проявляють стриманість з огляду на біль родин. Керівництво Lufthansa демонструє, що глибоко вражене, та обіцяє усю необхідну допомогу потерпілим. А політики - солідарні у горі. Це підкреслив візит на місце катастрофи французького президента Олланда, іспанського прем'єра Рахоя та німецької канцлерки Меркель. Це був великий символічний жест, що Європа та європейці - разом.

І більш ніж щира готовність допомогти французів з віддалених населених пунктів у відрогах Альп викликає захоплення. Вона показує, наскільки німці та французи підтримують одні одних - вдруге за останні кілька місяців. У січні, після вбивства дванадцяти редакторів журналу Charlie Hebdo та чотирьох євреїв у Парижі терористами-ісламістами, та тепер - після умисної авіакатастрофи. Навіть зазвичай стримана канцлерка Меркель продемонструвала, як її зачепили та схвилювали ці події. Вона показала емоції. Німеччина - у шоці. Німеччина - в жалобі.