Картинка мала передавати однозначний месидж: ось прохачка, а ось сильний чоловік із більшими важелями впливу. Похмурий погляд, одна рука вільно звисає через бильце прикрашеного золотом трону - так сидів турецький президент Ердоган біля пригніченої на вигляд канцлерки Меркель, яку він не вшанував навіть поглядом.

Чи справді візит федеральної канцлерки до Стамбула виявився прохальним і чи справді він був корисним перш за все для уряду в Анкарі, покажуть наступні тижні. Адже під час візиту Меркель лунали лише заяви про наміри, а конкретних результатів ще немає. Анкара висловила готовність спробувати зупиняти біженців, які прямують до Європи через турецьку територію. За гроші і з допомогою Європейського Союзу.

От тільки як це зробити, незрозуміло вже після одного погляду на мапу. 800 кілометрів кордону з Сирією піддаються контролю так само "ефективно", як і обтіпане узбережжя Егейського моря між Туреччиною та Грецією. Ідея спільної побудови транзитних таборів, звідки певному контингенту біженців дозволятимуть легальне продовження подорожі до Європи, відірвана від реальності. Тільки незначна частина серед двох мільйонів сирійських біженців у Туреччині ще мешкає в таборах уздовж кордону. Більшість шукає щастя в великих турецьких містах або прагне їхати далі. Як цих людей збираються повертати до таборів? Примусово?

Переважно символіка

За поступки Туреччини у "стримуванні" проблеми біженців федеральна канцлерка від імені ЄС пропонує візові спрощення для турецьких громадян. При цьому вони вже існують для окремих категорій заявників, таких як бізнесмени або митці. Меркель також оголосила, що практично заморожені переговори про вступ Туреччини до ЄС будуть відновлені: ще цього року мають відкрити новий розділ переговорів. Це теж не більш ніж символічно. Вирішальним для процесу вступу є не те, скільки розділів переговорів відкрито, а скільки можуть бути успішно завершені. Протягом минулих десяти років це був один-єдиний розділ.

Анкара хоче, щоб Туреччину не просто оголосили безпечною третьою країною, до якої можна буде відсилати біженців, а щоб її визнали "безпечною країною походження" мігрантів. Але чи є Туреччина такою? На думку Анґели Меркель - так. Під час свого візиту до Стамбула вона ще раз дала це зрозуміти. Урешті-решт, за словами канцлерки, йдеться про партнера в НАТО та країну-кандидатку на вступ до ЄС. От тільки членом НАТО Туреччина була і в брутальні часи правління військової хунти в 1980-ті. А переговори про приєднання до ЄС розпочалися у 2004-му - в часи, коли Туреччина переживала глибокі реформи і уряд Ердогана провадив мирні переговори з курдами.

Одинадцять років потому бачимо іншу картину: знову в розпалі громадянська війна між забороненою Робітничою партією курдів (PKK) та державою. Утиски преси настільки суттєві, що міжнародні організації б’ють на сполох. А терор на вулицях загрожує перетворити Туреччину на "нормальну" країну Близького Сходу.

Непочутий заклик

Жодна "безпечна країна походження" так не виглядає, стверджує сотня критично налаштованих турецьких інтелектуалів, які звернулися до канцлерки у відкритому листі напередодні її візиту. Вони закликали Меркель не заплющувати очі заради її внутрішньополітичного зиску на те, що в Туреччині нехтують такими європейськими цінностями, як свобода думки та слова.

"Не надавайте вашому візиту вигляду передвиборної підтримки", - закликали вони. Як і багато інших турецьких демократів, інтелектуали залишилися розчарованими. На прес-конференції в Стамбулі федеральна канцлерка жодним словом не згадала про права людини. А задоволений прем’єр-міністр Ахмет Давутоглу поїхав після того на чергову передвиборну акцію.